Задарський соборний комплекс
За́дарський собо́рний ко́мплекс [ хорват. Zadarska katedrala sv. Stošije (Anastazije)] — група архітектурних пам’яток, область Північна Далмація, Хорватія.
Зміст
Розташування. Складники
Комплекс споруд міститься на півострові в історичному центрі міста. Займає частину колишнього форуму античного (див. Античність) римського міста Колонія Юлія Ядер (від останнього слова походить сучасна назва міста). Включає низку різночасових мурованих споруд, прилеглих одна до одної: собор Святої Анастасії, на південний схід від якого стоїть дзвіниця, а з південно-західного боку розташовано споруди соборних ризниці й баптистерія; за ними стоїть церква Святого Доната, до якої з північного заходу прилягає архієпископський палац. Висока дзвіниця є головною архітектурною домінантою міста. Усі споруди, крім церкви Святого Доната, використовують за прямим призначенням: це резиденція і кафедральний собор католицького архієпископа Задара.
Історична довідка
Римський форум, на якому частково розміщено комплекс, створено у 1 ст. до н. е. У 3 ст. він набув завершеного вигляду прямокутної площі розмірами 95×45 м в оточенні колонних портиків. У 4 ст. з північного боку форуму, який почав занепадати, збудовано невелику ранньохристиянську базиліку Святого Петра (808 переосвятили в ім’я Святої Анастасії, мощі якої місту подарував візантійський імператор Никифор І). У 12 ст. на місці розібраної старої базиліки збудовано собор у романському стилі, освячений 1177. У листопалі 1202 він зазнав руйнувань, коли м. Задар захопили хрестоносці та венеційці під час Четвертого хрестового походу (див. Хрестові походи). Відбудову завершено і собор наново освячено 27.05.1285, а оздоблення головного західного фасаду закінчено 1324. При цьому у 13 ст. собор добудували й зробили довшим на 14 м.
Південно-західні прибудови до собору значно стародавніші, ніж головна споруда. До південної бічної нави прилягає шестигранний купольний баптистерій 6 ст., зруйнований під час бомбардування м. Задара 16.12.1943 у ході Другої світової війни й відбудований 1989. Південніше міститься соборна ризниця (каплиця Святої Варвари) першої половини 5 ст., перекрита 1398 ґотичними (див. Готика) нервюрними (див. Нервюра) склепіннями. Нижні два яруси дзвіниці збудовано 1452, горішні — 1890–1894 за проєктом архітектора Т. Г. Джексона (1835–1924; Велика Британія).
Особливу цінність становить церква Святого Доната, збудована на початку 9 ст. місцевим єпископом святим Донатом Задарським (середина 8 ст. — 811; тепер Хорватія). Ставши єпископом 801, він у перші роки 9 ст. відвідав двох імператорів — Карла І Великого та імператора Візантійської імперії. Побачивши в їхніх резиденціях придворні ротондальні (див. Ротонда) храми (Аахенську капелу — див. Аахенський собор; церкву Святих Сергія і Вакха у м. Константинополі (тепер м. Стамбул); церкву Сан-Вітале в Равенні), єпископ, будучи знаним політиком і дипломатом (прозваним «батьком Вітчизни»), вирішив збудувати аналогічний храм у центрі своєї єпархії. Спершу церкву освятили як Троїцьку, у 15 ст. з огляду на поховання в ній св. Доната її переосвятили на честь засновника. 1809 його останки перенесено до собору. Церква згадана імператором Костянтином VII Багрянородним у трактаті «Про управління державою». У 19 ст. регулярні богослужіння у церкві припинено. 1893–1954 в ній містився Задарський археологічний музей. Тепер тут, з огляду на унікально якісну акустику, регулярно відбуваються концерти, від 1961 — міжнародний фестиваль середньовічної та ренесансної музики «Музичні вечори у Святому Донаті». До вхідної частини (нартекса) церкви Святого Доната безпосередньо прилягає палац задарських архієпископів, збудований у 11 ст., суттєво перебудований у 15 ст. й увінчаний вежею (не збережено), 1829–1932 радикально реконструйований (див. Реконструкція) у стилі класицизму. У зведенні всіх споруд комплексу використано будівельні матеріали й архітектурні елементи (колони, їхні бази і капітелі, балки, окремі квадри тощо) зі зруйнованих споруд римського форуму.
Характеристика
Собор Святої мучениці Анастасії Сирмійської (у Задарі її називають Святою Стошією) — романська тринавова базиліка із середньою навою, утричі ширшою за бічні і значно вищою. Її перекрито стародавніми дерев’яними кроквяними (див. Кроква) фермами, що тепер є великою рідкістю, оскільки такі перекриття більшості романських соборів до кінця середньовіччя було замінено мурованими склепіннями. Нави розділено аркадами, арки яких спираються на античні колони повторного використання. Під вівтарною частиною збережено тринавову крипту 12 ст. Над вівтарем встановлено ранньоґотичний балдахін 1332. У північній апсиді міститься мармуровий саркофаг початку 9ст. з мощами Святої Анастасії. В інтер’єрі збережено фрагменти фресок 13 ст. Головний фасад має три портали зі скульптурним декором. Горішню частину фасаду прикрашено аркатурою з двома вікнами-розами: великою нижньою романською і меншою горішньою ґотичною. Собор має титул малої папської базиліки.
Дзвіниця п’ятиярусна, чотиригранна, увінчана високим восьмигранним кам’яним шпилем. Глухий нижній ярус і другий зі спареними арками у кожній грані — середньовічні, а горішні у стилі венеційської неоґотики — доби історизму. За взірцем другого ярусу кожна грань горішніх ярусів має спарені арки, фланковані пристінними тричвертними колонками, причому арки четвертого і п’ятого ярусу вирішено мотивом біфорія.
Баптистерій зовні шестигранний, увінчаний наметовим дахом на шестигранному світловому підбаннику. Усередині він має шестипелюстковий план за рахунок невеликих екседр, що прилягають з кожного боку до центрального шестигранного простору. В інтер’єрі збережено романську кам’яну восьмигранну купіль.
Ризниця (каплиця Святої Варвари) — прямокутна у плані однонавова споруда з апсидою, перекрита двома хрестовими склепіннями. На підлозі збережено ранньохристиянську мозаїку першої половини 5 ст. із зображенням оленя і лані біля джерела.
Церква Святого Доната — ротондальна базиліка: циліндрична ротонда із внутрішньою круговою колонадою, яка підтримує підбанник, увінчаний куполом. Збудовано за зразком раніших придворних храмів Візантійської імперії та Каролінгів. Але оскільки тодішні хорватські майстри-будівничі були менш досвідченими, ніж їхні візантійські колеги, архітектурні форми церкви значно грубіші, ніж у прототипів. Підмурки складено недбало з уламків колон, антаблементів та інших елементів зруйнованих споруд античного форуму; усі колони в інтер’єрі — повторного використання, виламані з античних споруд; фасади зовні розчленовано лише плоскими лопатками, поєднаними угорі глухими арками; мурований купол спорудити не зуміли, тому його зроблено дерев’яним. Зі сходу до високого циліндричного об’єму прилягають три апсиди на всю висоту споруди. Увінчує її циліндричний підбанник з конусоподібним дахом. Інтер’єр із двоярусним круговим обходом довкола центрального циліндричного простору справляє враження таємничості завдяки майстерно підлаштованому денному освітленню та монументальним архітектурним формам. З огляду на це церква Святого Доната — найхарактерніший, рідкісний зразок архітектурної творчості «темних сторіч», які передували розквіту романського зодчества в Європі.
Архієпископський палац двоповерховий, прямокутний у плані, з прямокутним внутрішнім двором, оточеним аркадною галереєю. Скромно декоровані фасади (тільки віконні наличники, а також трикутні сандрики над вікнами другого поверху) є наслідком кількох перебудов.
Значення
Задарський соборний комплекс є унікальним за давністю і доброю збереженістю архітектурних пам’яток дороманського та романського часу. Він справив значний вплив на розвиток архітектури в регіоні Адріатики, а ротондальна церква Святого Доната вплинула на поширення культових ротонд у християнізованих слов’янських князівствах — Великій Моравії, Чехії, Польщі, Галицько-Волинському князівстві. З огляду на це з ініціативи Хорватії 2005 «Задар — єпископський комплекс» (англ. Zadar — Episcopal complex) внесено до Попереднього списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (Tentative List).
|
Джерело
- Zadar — Episcopal Complex // UNESCO World Heritage Convention. URL: https://whc.unesco.org/en/tentativelists/157/
Література
- Travirka A. Zadar: historia, cultura, patrimonio artístico. Zadar : Forum, 2005. 156 p.
- Вечерський В. Курс історії архітектури країн Східної Європи. Київ : АртЕк, 2007. С. 24–25.
- Travirka A. Croacia: historia, cultura, patrimonio artístico. Zadar : Forum, 2011. P. 149–156.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Задарський соборний комплекс // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Задарський соборний комплекс (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 21.10.2024
