Акустика архітектурна

Акустика архітектурна. Амфітеатр в Сиракузах (кін. 1 ст. до н.е.)

Аку́стика архітекту́рна — галузь акустики, що вивчає поширення звукових хвиль у закритих приміщеннях, відбиття і вбирання їх поверхнями, вплив відбитих хвиль на чутність мови і музики.

Історична довідка

Перші спроби пов’язати фізичний аналіз звуку з архітектурою приміщень були зроблені ще в Давній Греції, знамениті театральні амфітеатри якої створювалися для посилення звучання мовлення акторів на сцені. Питання забезпечення якісної чутності в залах розглядалися в 1 ст. до н. е. римським архітектором Вітрувієм. Становлення архітектурної акустики як науки пов’язано з ім’ям її основоположника, дослідника В. Себіна (США), який наприкінці 19 ст. запропонував оцінювати акустичні властивості будь-якого приміщення універсальним критерієм — часом реверберації (часом падіння інтенсивності звуку до визначеного рівня після замовкання його джерела).

Характеристика

Архітектурна акустика включає:

  • хвильову акустику, яка розглядає процеси поширення прямих і відбитих хвиль у приміщенні, враховуючи хвильову природу звуку;
  • геометричну акустику, що досліджує поширення звуку в приміщеннях різної форми, беручи до уваги багаторазове відбиття звукових хвиль.

В основі теорії архітектурної акустики лежить прямий зв’язок між розмірами, оздобленням приміщення і головною його акустичною характеристикою (час реверберації). Вимоги архітектурної акустики враховують при проектуванні видовищних споруд, радіостудій, вокзалів, аеропортів тощо. Наприклад, для лекційних залів значення часу реверберації прийнято рівним від 0,8 до 1,2 с, для концертних залів — від 1 до 2 с. Серед суб’єктивних критеріїв, що дозволяють практично повністю характеризувати слухове сприйняття музики і мовлення, є просторовість, ясність, тембр, баланс і злитість звучання. Поряд з традиційними прийомами натурного експерименту до методів досліджень процесів поширення звуку в приміщеннях відносять також комп’ютерне та фізичне моделювання приміщень.


Література

  1. Ганус К. Архитектурная акустика / Пер. с нем. Москва : Госстройиздат, 1963. 77 с.
  2. Ковригин С. Д. Архитектурно-строительная акустика. Москва : Высшая школа, 1980. 184 с.
  3. Боголепов И. И. Архитектурная акустика. Санкт-Петербург : Судостроение, 2001. 228 с.
  4. Васильченко В. О. Основи архітектури та архітектурних конструкцій. Харків : УЦЗ України, 2007. 257 с.
  5. Шихов А. Н. Архитектурная и строительная физика. Пермь : Пермская государственная сельскохозяйственная академия, 2013. 377 с.

Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Редакція ВУЕ Акустика архітектурна // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Акустика архітектурна (дата звернення: 17.01.2022).

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ