Баптистерій


Баптисте́рій (грец. Βαπτιστήριον, від βαπτίζω — занурюватись у воду, хрестити; лат. baptisterium) — у християнстві споруда або спеціальне приміщення в храмі, призначене для здійснення таїнства хрещення.

Історична довідка

У Стародавньому Римі термін первісно позначав ванну (басейн) із прохолодною водою у фриґідарії (одному з приміщень у класичних римських термах); пізніше — басейн для купання та плавання. У сучасному значенні вживається від 3–4 ст. Зустрічається також назва «фотистерій» (грец. — дім просвітлення), оскільки таїнство хрещення розумілося в ранньому християнстві як просвітлення людини для нового життя.

Залежно від розташування баптистерії класифікують:

  • споруджені окремо, неподалік від храму (автономні);
  • розміщені впритул до храмової споруди;
  • розміщені в інтер’єрі храму (переважно в нартексі).

Наймовірніше, в 1–4 ст. хрещення здійснювали у відкритих водоймах, джерелах або термах. Із початком костянтинівської епохи (див. Костянтин Великий), разом із швидким приростом кількості неофітів, почали будувати окремі приміщення для проведення таїнства. Ще за життя Костянтина Великого зведена автономна споруда баптистерію як частина Латеранського комплексу в Римі (див. Латеранський палац). Тут, згідно з відомостями середньовічного збірника діянь Римських Пап «Liber pontificalis», хрестив імператора тогочасний єпископ Риму Сильвестр І.

Ранні баптистерії

Суворі приписи щодо орієнтації баптистеріїв поблизу храмової будівлі були відсутні, але перевага надавалась південно-східній стороні храму. Архітектура автономних баптистеріїв сягає античних прототипів, серед яких переважали прямокутні в плані споруди, але зводилися і центральнокупольні. Форма баптистерію визначала розташування його найважливішої частини — басейну для занурення, який із давньоримських часів мав назву «пісцина» (лат. рiscinа, від рiscis — риба; антична семантика терміну: ставок для риби; басейн для купання; водозбірник, цистерна; водопій). У центральнокупольних або квадратних баптистеріях пісцину розміщували в центрі, у напівкруглих — в апсиді.

Басейн мав глибину від 80 до 130 см; до нього вели від трьох до семи сходин. Сходження вниз символізувало закінчення життя для гріха (три сходини тлумачили також як зречення від трьох речей — гріха, зла і сатани); підйом вгору з духовного джерела символізував визнання віри в Пресвяту Трійцю — Отця, Сина і Святого Духа. Крім того, троїчність сходів у контексті теології церковного таїнства символізувала духовну участь у містерії страждань, смерті й воскресіння Ісуса Христа.

Форма басейну могла бути різною: шестикутна (символ біблійних днів творіння, зокрема шостого — дня створення людини); восьмикутна (символ повноти й досконалості), а також квадратна, хрестоподібна, кругла тощо. В ранній церкві у басейні використовувалася протічна вода. Пісцина була й місцем, де ритуально обмивали келих після євхаристії.

Баптистерії у середньовіччя

Налічується близько тисячі баптистеріїв, споруджених між 4 та 9 ст.

З плином часу обряд хрещення спрощувався, традиція здійснення таїнства на свято Пасхи зникла, тому автономні баптистерії споруджували рідко (традиційно в Італії, рідше — в Англії та Франції). У середні віки баптистерії зазвичай розміщувалися в нартексі храму (або у приміщенні поруч із ним).

У літургії доби середньовіччя важливу роль відігравали ритуальні процесії, символізуючи духовний вимір земного паломництва християн, тому баптистерії деколи складалися з двох або трьох приміщень — так званий «процесійний» тип. У такому баптистерії кожне приміщення відповідало окремій частині обряду: перше—приміщення для оглашенних (оголошених, катехуменів), центральне — власне баптистерій із купіллю, третє — приміщення для миропомазання. Переносні монолітні кам’яні та мармурові купелі збереглися в Малій Азії, Італії, регіонах візантійського культурного впливу (Вірменія, Грузія).

Баптистерії прикрашалися мармуровою інкрустацією, рельєфами, фресками, настінними й підлоговими мозаїками, алегоричні й символічні зображення на яких передавали сотеріологічний зміст таїнства хрещення (див. Сотеріологія. Поширеними були євангельські сюжети чудес Ісуса Христа (весілля в Кані Галілейській, примноження хлібів, ходіння Ісуса по водах тощо); образи Доброго Пастиря, Христа-Рибалки — ловця людських душ, Ісуса в оточенні апостолів, самаритянки біля колодязя Якова, жінок біля Гробу Господнього, а також старозавітні сюжети: Ной у ковчезі, Мойсей, що видобуває воду зі скелі, тощо. В оздобленні баптистеріїв вживались численні алегорії та символи: прикрашеного хреста (як дерева життя), Агнця, оленя, лані біля джерела, фенікса (символу безсмертя) та ін.

Відхід від традиції хрещення дорослих через повне занурення обумовив згасання ритуальної потреба в баптистеріях, їх замінюють так звані хрестильниці (хрестильні купелі) — окремі посудини для святої води, призначені для таїнства хрещення. На Заході вони з’являються у 8 ст., поширюються з 9–10 ст.

Відомі пам’ятки

Станом на 2019 найдавніший баптистерій (не пізніше 230-х) знайдено у Домовій церкві (Domus ecclesiae) в античному місті Дура–Европос у Сирії. Унікальна археологічна пам’ятка відкрита в 1930-х та реконструйована в Єльському університеті (Yale University Art Gallery). Збережена в пісках протягом століть культова споруда має вигляд прямокутної кімнати, з купіллю під аркою. Містить один із найдавніших християнських культових живописних циклів із цілісною смисловою композицією, що відбиває сакраментальне значення таїнства хрещення (фрески Добрий Пастир, Адам та Єва, Христос і самаритянка, жінки-мироносиці, ходіння Христа по водах, Спасіння Петра, який тонув, тощо).

Найбільш відомі — баптистерій Святого Івана (італ. Вattistero di San Giovanni, 12–14 ст.) в м. Пізі, поруч із Пізанським собором Внебовзяття (Успіння) Пресвятої Діви Марії та Пізанською вежею; баптистерій Святого Івана Хрестителя у Флоренції (італ. Вattistero di San Giovanni Battista, 11–12 ст.), поряд із собором Санта-Марія-дель-Флоре і дзвіницею Джотто.

За свідченням істориків, у Херсонесі 8–10 ст. було щонайменше 6 баптистеріїв. Найвідоміший із них — так звана «ротонда», або «церква Володимира», з якою російська історична наука пов’язує хрещення Київського князя Володимира Великого. В монументальній архітектурі Київської Русі баптистерії часто споруджували всередині храму (собор Святої Софії в м. Києві, церква Спаса на Берестові, Іллінська церква у м. Чернігові тощо).

Додатково

  • Зберігся опис Латеранського баптистерію (4 ст.): октагональна (восьмикутна) споруда з багатим декоруванням інтер’єру. Хрестильна купіль висічена з порфірового каменю, зовні та всередині викладена чистим сріблом. У центрі, на порфіровій колоні, поміщена золота посудина, в якій горіла лампада, у великодні свята — запалювали суміш бальзаму. На краю купелі розташована золота фігура Агнця, який виливав воду, праворуч — срібна постать Спасителя, ліворуч — Івана Хрестителя з написом «Ось Агнець Божий, Який бере гріхи світу» та сім водометів у вигляді оленів.
  • Образ оленя в декоруванні ранніх баптистеріїв не є випадковим. У культурі античній цивілізації битва оленя з суперниками символізувала боротьбу між світлом і темрявою, добром і злом. У ранньому християнстві олень стає символом хрещення спраглої душі людини, яка лине до свого Творця («Як лине той олень до водних потоків, так лине до Тебе, о Боже, душа моя, душа моя спрагнена Бога, Бога Живого! Коли я прийду й появлюсь перед Божим лицем?» (Псалми 4:2–3 // Біблія. Книги Старого Заповіту. Книга Псалмів. Переклад І. Огієнка. URL: http://www.my-bible.info/biblio/ukrainskaya-bibliya/psalmy.html)).
  • У Володимирському соборі в м. Києві на фресці В. Васнєцова «Хрещення святого князя Володимира», хрестителя Київської Русі зображено в шестикутній хрестильній купелі.

Література

  1. Січинський В. Ротонда в Херсонесі з 600 р. // Січинський В. Пам’ятки української архітектури. Філадельфія : Америка, 1952. Вип. 1. С. 9–11.
  2. Forstner D. OSB. Świat symboliki chrześcijanskiej. Leksykon. Warszawa : Pax, 2001. S. 267–272.
  3. Беляев Л. Баптистерий // Православная энциклопедия : в 50 т. Москва : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2002. Т. 4. С. 308–310. URL: http://www.pravenc.ru/text/77506.html
  4. Хрушкова Л. Баптистерий // Католическая энциклопедия : в 5 т. Москва : Издательство Францисканцев, 2002. Т. 1: А — З. С. 456–458.
  5. Baptysterium // Leksykon liturgii / Oprac. Ks. B. Nadolski TChr. Poznań : Pallotinum, 2006. S. 135–136.
  6. Сусленков В. Е. Дура-Европос // Православная энциклопедия : в 50 т. Москва : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2007. Т. 16. С. 341–346. URL : http://www.pravenc.ru/text/180593.html
  7. Зубар В., Сорочан С. Херсонес Таврійський // Енциклопедія історії України : у 10 т. / Редкол.: В. Смолій (голова) та ін. Київ : Наукова думка, 2013. Т. 10: Т — Я. С. 372–376.
  8. Szetelnicki W. Symbolika stopni w fons baptismi — przesłanki historyczno-teologiczne // Theologos. Theologial revue. Prešov, 2014. № 2. S. 74–95.
  9. Степовик Д. Володимирський собор. Історія, архітектура, малярство собору у Києві. Київ : Дніпро, 2015. 376 с.

Автор ВУЕ

І. Б. Остащук


Покликання на цю статтю:

Остащук І. Б. Баптистерій // Велика українська енциклопедія. URL: http://vue.gov.ua/Баптистерій (дата звернення: 22.04.2019).


Оприлюднено

Дата оприлюднення 15
Місяць оприлюднення 04
Рік оприлюднення 2019


Оприлюднено  15  . 04 . 2019 


Оприлюднено

15 .04.2019