Біфорій
Біфо́рій (від лат. biforis — двостулковий, з лат. bis — двічі та лат. foris — двері, ворота) — спарені аркові вікна чи прорізи, розділені колонкою так, що суміжні арки спираються на капітель колонки; часто об’єднані спільною аркою з архівольтом. Арки були півциркульними, а в добу готики — стрілчастими. У площині люнета великої арки зазвичай влаштовували розетку чи кругле вікно. Колонка могла мати базу.
Біфорії представлені в архітектурі цивільній, сакральній та оборонній: візантійській (див. Візантійська імперія; церква Святих Апостолів у м. Афінах), романській (див. Романський стиль; дзвіниця церкви Святого Рупрехта у м. Відні), готичній (Нотр-Дам-де-Парі, собор у Парижі) і ренесансній [див. Ренесанс (архітектура); палаццо Вендрамін-Калергі на Великому каналі у м. Венеції, Італія].
В Україні середньовічний біфорій зберігся в Консульській башті Судацької фортеці у м. Судаку. У 19 ст. і на початку 20 ст. цей мотив поширений у різних напрямах стилістики історизму та еклектики (Неовізантійський, Неороманський стилі, Неоготика), прикладом чого є Національного банку будинок у Києві.
|
Література
- Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 50.
- Мистецтво України : в 5 т. Київ : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. Т. 1. С. 210.
- Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва ; Головкиївархітектура, 2002. С. 65.
- Клименюк Т., Проскуряков В., Ковальчук Х. Ілюстрований словник архітектурних термінів. 3-тє вид., допов. і перероб. Львів : Львівська політехніка, 2019. С. 91.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Біфорій // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Біфорій (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 01.09.2020
