Богослужіння

Богослужі́ння — сукупність символічних дій вірянина чи релігійної спільноти (молитви, ритуальні піснеспіви, жертвоприношення, обряди тощо), що спрямовані на встановлення, діяльне підтримання, а також публічну маніфестацію контактів з Богом, божествами, духами, іншими надприродними силами.

Богослужіння вважають універсальним способом вияву релігійної віри, покликаним засвідчити зв’язок людини з надприродними силами та визнання своєї залежності від них. Становить осердя релігійних практик.

У широкому розумінні до богослужіння відносять будь-які прояви боговшанування, повсякденні ритуальні дії, додержання релігійних приписів, табу, моральних заповідей, прагнення до благочестя, аскетичні подвиги тощо. У вузькому розумінні йдеться про інституалізовані релігійні практики, закріплені у формі обрядових дійств, ритуалів, церемоній, упорядковані за добовим часом і річним календарем (наприклад, літургія, меса, таїнства). Кожний чин богослужби сповнений глибокого символічного змісту. В християнстві детальний порядок відправи богослужінь зафіксовано у богослужбових книгах.

Наявність богослужіння, релігійного культу є сутнісною ознакою релігії як такої, важливим маркером розрізнення релігії від інших світоглядних утворень.

Література

Академічне релігієзнавство / За наук. ред. А. Колодного. Київ : Світ Знань, 2000. 862 с.
Пуряєва Н. Словник церковнообрядової термінології. Львів : Свічадо, 2001. 160 с.
Пуряєва Н. Українська мова в літургійній практиці Українських Церков // Проблеми гуманітарних наук. Серія: Філологія. 2018. Вип. 42. С. 128–146.