Архієпископ

Іван Золотустий, архієпископ Константинопольський у 398–407
Любомир (Гузар), предстоятель УГКЦ у 2001–2011, Верховний архієпископ Львівський (з 2001), Києво-Галицький (з 2005)

Архієпи́скоп (від грец. aρχι — старший, головний і επισκοποζ — наглядач) — у християнському духовенстві — головний, старший, керівний єпископ, який має право нагляду за ін. єпископами; вищий духовний сан і титул.

Характеристика

Сан архієпископа сформувався ймовірно у 2–3 ст. н. е. в середовищі єпископату, не є окремим ієрархічним щаблем. Традиційно вважається, що всі єпископи рівні, але у загально християнському кодексі «Апостольські правила» (1–3 ст.) підкреслено провідну роль архієпископа.

В різні історичні періоди і в межах різних церковно-адміністративних одиниць (екзархатів, патріархатів, дієцезій, єпархій) статус архієпископа відрізнявся. Першим архієпископом став єпископ Александрійської православної церкви; з 4 ст. титул архієпископа закріплено за ієрархами, які очолювали помісні Церкви. Вживався щодо патріархів, від 7 ст. став титулом окремих митрополитів. Тривалий час співвідношення між рангами архієпископа і митрополита в церковній ієрархії було невизначеним.

У Вселенському православ’ї титул був закріплений за предстоятелями Православних автокефальних церков, які не мали сану патріарха. Архієпископами також титулували єпископів тих областей, які виходили з-під юрисдикції митрополита і переводились у підпорядкування патріарха (напр., єпископів Ефесу, Фессалонік, Кесарії та ін.). Титул архієпископа традиційно носять патріархи Константинопольської, Сербської, Румунської і Грузинської православних церков. Натомість сан архієпископа став особистою відзнакою певного архієрея, який не пов’язаний з повноваженнями звичайних єпископів.

У католицизмі від сер. 20 ст. архієпископ — це почесний сан, але титул Верховного архієпископа отримали очільники Греко-католицьких церков (за гідністю прирівнений до католікоса). Так, предстоятелі Української греко-католицької церкви (УГКЦ) від 1807 мали в титулатурі «архієпископ Львівський», з 1963 — «Верховний архієпископ Лвівський», з 2005 — «Верховний архієпископ Києво-Галицький».

У протестантизмі цей титул закріплений за очільниками національних Церков (так, Архієпископ Кентерберійський є примасом Англіканської церкви Великобританії).

Додатково

  • У Київській митрополії вперше сан архієпископа отримав від Константинопольського патріархату новгородський єпископ Ніфонт, відомий тим, що очолив голосування проти митрополита-русича Климента (Смолятича) на Помісному соборі 12 ст.

Література

  1. Заозерский Н. А. О церковной власти: (Основоположения, характер и способы применения церковной власти в различных формах устройства церкви по учению православно-канонического права). Сергиев Посад : 2-я тип. А. И. Снегиревой, 1894. 458 с.
  2. Дионисий Ареопагит. О церковной иерархии. Послания / Пер. с греч. Г. М. Прохоров. Санкт-Петербург : Алетейя, 2001. 281 с.
  3. Лебедев А. П. Духовенство древней Вселенской церкви: от времен апостольских до Х века / Под науч. ред. М. А. Морозова. 3-е изд. испр. Санкт-Петербург : Издательство Олега Абышко, 2006. 448 с.
  4. Марусин М. Архіпастир скитальців архієпископ Іван Бучко. Львів : Опілля-Л, 2008. 360 c.
  5. Рожко В. Є. Архієпископ Варлаам Шишацький: шлях до автокефалії. Луцьк : Волинська обласна друкарня, 2014. 174 с.
  6. Тадей К. Секретар двох Пап. Розмова з архієпископом Мечиславом Мокшицьким / пер. з польськ. В. Якубовської. Львів : Видавництво Святого Павла, 2018. 251 с.

Автор ВУЕ

Є. А. Харьковщенко


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Харьковщенко Є. А. Архієпископ // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Архієпископ (дата звернення: 20.10.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
06.08.2020

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ