Аркатура

Аркатура (внизу) та аркада (вгорі) на бічному фасаді романського собору Св. Анастасії в Задарі (Хорватія). Фото В. В. Вечерського

Аркату́ра (нім. Arkatur, фр. arcature, від італ. arcata — ряд арок, аркада) — елемент архітектурного декору у вигляді ряду однакових удаваних (глухих) невеликих арок, здебільшого з архівольтами, що спираються на консолі, кронштейни чи колонки (півколонки) й формують горизонтальний аркатурний фриз.

Якщо арки спираються на колонки (півколонки), такий елемент називається аркатурно-колончастий фриз. Застосовується як на фасадах, так і в інтер’єрах будівель. Аркатуру виконують рельєфом або контррельєфом. Мотив аркатури генетично пов’язаний з романським стилем у архітектурі. В Україні застосовували з 1130-х. При кам’яному муруванні елементи аркатури тесали з каменю (галицька архітектурна школа 12—13 ст.), при цегляному — набирали з лекальної цегли (Успенський собор Єлецького монастиря у Чернігові та Кирилівська церква у Києві, серед. 12 ст.).

Література

  1. Вечерський В. В. Аркатура // Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 25;
  2. Аркатура // Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Вид-во Інституту проблем сучасного мистецтва; Головкиївархітектура, 2002. С. 38.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Аркатура // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аркатура (дата звернення: 16.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
07.04.2020

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ