Мозаїка (мистецтво)

Моза́їка (фр. mosaique від італ. mosaico, з лат. opus musivum — те, що присвячено музам) — техніка виконання архітектурного декору, коли сюжетні зображення і орнаменти викладають зі щільно припасованих один до одного окремих шматочків довговічного різнобарвного матеріалу: каменів, гальки, смальти, скла, керамічних плиток тощо.

Мозаїка. Пізньоантична грецька мозаїка підлоги з о. Кос в інтер’єрі замку великого магістра ордену іоаннітів (госпітальєрів) у м. Родосі на о. Родос (Греція)

Мозаїчне зображення на фасаді церкви Сан Фредіано, м. Лукка (Італія)

Мозаїчне зображення в консі порталу на фасаді собору Сан Марко, м. Венеція (Італія)

Мозаїчні зображення на арках, склепіннях, у куполах в інтер’єрі собору Сан Марко, м. Венеція

Характеристика

Мозаїка в будівництві — один із видів оздоблення, що виконують шляхом покриття будівельних виробів і конструкцій шаром мармурової крихти, битого скла, дрібних плиток, керамічних уламків, черепашок тощо на будівельному розчині.

Мозаїкою також називають вид монументального й декоративного живопису, що використовує техніку мозаїки. Мозаїку застосовують як в інтер’єрах будівель і споруд, так і для художнього оздоблення їхніх фасадів.

Окремі елементи мозаїки укріплюють на жорсткій поверхні стіни, підлоги, склепіння, купола, арки тощо на вапняно-піщаному або цементному будівельному розчині чи на спеціальній в’язкій цементній мастиці. Після тверднення розчину утворюється міцна довговічна поверхня, декоративні якості якої іноді посилюють шліфуванням і поліруванням.

У сучасному будівництві широко застосовують мозаїчні підлоги в приміщеннях загального користування і на сходах громадських і транспортних споруд, житлових будинків.

Історична довідка

Мозаїки з кольорової гальки, кераміки, камінців та інших матеріалів відомі в Давній Месопотамії та Стародавньому Єгипті. Високого рівня мистецтво мозаїки досягло у Давній Греції і Стародавньому Римі. Спочатку мозаїчними робили тільки підлоги у багатих будинках, віллах, палацах. Римляни відмовилися від грецьких мозаїк із різнобарвної гальки, вважаючи їх бідними й примітивними; натомість створювали пишні поліхромні композиції з каменів і смальти, зокрема й як настінні панно.

У мистецтві Візантійської імперії та Давньої Русі мозаїку як ефектну й довговічну, але дуже коштовну художню технологію застосовували для опорядження церковних інтер’єрів із широким застосуванням спеціально виготовленої на місці будівництва смальти, зокрема тієї, яка створювала золоте тло зображень. Це мозаїки в інтер’єрах Десятинної церкви, Софійського собору, Михайлівського Золотоверхого собору Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря (усі — в м. Києві).

В Україні після Другої світової війни мозаїчне мистецтво відродили художники С. Кириченко (1911–1988; тепер Україна) і Н. Клейн (1921; тепер Росія — 2004; Україна). У техніці мозаїки, що з 1970-х набула значного поширення, іноді поєднаній із рельєфом, працювали художники І. Литовченко, О. Міловзоров, В. Прядка, А. Рибачук, М. Стороженко, В. Мельниченко (1932–2023; Україна) та багато інших.

Різновиди

За характером матеріалу та особливостями його використання розрізняють види мозаїки:

майолікова — виконана з поліхромної полив’яної кераміки (майоліки, поширена в ісламських країнах, а також в Іспанії та Португалії);
набірна — викладена з невеликих шматочків однорідного матеріалу різних кольорів;
римська — складена з дуже дрібних шматочків різнобарвних каменів, з реалістичним відтворенням деталей і кольорових відтінків;
скляна — виконана з кольорового скла (технологію опанували й розвинули майстри м. Венеції);
флорентійська — набрана з великих пластин мармуру різних барв і текстури.

Галерея

Мозаїчна підлога Латеранської базиліки у м. Римі
Керамічна мозаїка архітектора А. Гауді в оформленні парку Гуель у м. Барселоні (Іспанія)
Мозаїчна підлога візантійської базиліки 6 ст. у Херсонесі Таврійському (тепер м. Севастополь, Україна)
Фрагмент мозаїки «Святий Григорій Нисський» зі Святительського чину в центральній апсиді Софійського собору в м. Києві
Мозаїчна підлога Десятинної церкви в м. Києві
Мозаїка «Оранта» у Софійському соборі в м. Києві

Література

Тищенко О., Дехтяр С. Мозаїка // Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 172.
Логвин Г. Собор Святої Софії в Києві. Київ : Мистецтво, 2001. 352 с.
Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва ; Головкиївархітектура, 2002. С. 281.
Коренюк Ю. Монументальне малярство // Історія українського мистецтва : у 5 т. Київ : Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. Т. 2: Мистецтво середніх віків. С. 577–657.
Нікітенко Н. Мозаїки та фрески Софії Київської. Київ : Горобець, 2018. 395 с.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Мозаїка (мистецтво) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Мозаїка (мистецтво) (дата звернення: 4.11.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 05.03.2024