Колона (архітектура)
Коло́на (архітектура) (фр. colonne від лат. columna — стовп) — архітектурно оформлена вертикальна жорстка опора стояково-балкової конструктивної системи, опорна частина ордера архітектурного.
Зазвичай має циліндричну (іноді — багатогранну) форму й три частини по вертикалі: базу внизу, стовбур або фуст як основний елемент і капітель угорі. Стовбур може звужуватися донизу, як в егейському архітектурному ордері, або догори, як у класичних грецьких та римських архітектурних ордерах.
Звуження догори (ентазис) є нерівномірним. Стовбур може бути гладеньким, з канелюрами, муфтами (див. Ордер французький), рустований (див. Руст) і декорований (див. Декор) різними способами. Іноді колони можуть бути складеними з пучків, як в архітектурі Стародавнього Єгипту та в Європі 20 ст., або крученими, зі спіралеподібними стовбурами.
Колони відомі в архітектурі всіх народів з найдавніших часів (зі Стародавнього Єгипту). Виготовляють з різних видів каменю (граніт, порфір, пісковик, вапняк, мармур), цегли, бетону, дерева і металу. Колони використовують у складі колонад, аркад, портиків, галерей на фасадах і в інтер’єрах будівель і споруд. Окремо встановлюють тріумфальні (пам’ятні) та ростральні колони, що мають меморіальне значення.
Галерея
|
Література
- Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 128–129.
- Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва ; Головкиївархітектура, 2002. С. 219–220.
- Клименюк Т., Проскуряков В., Ковальчук Х. Ілюстрований словник архітектурних термінів. 3-тє вид., допов. і перероб. Львів : Львівська політехніка, 2019. С. 44; 113; 158.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Колона (архітектура) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Колона (архітектура) (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 19.02.2020
