Нава

На́ва, неф (фр. nef від лат. navis — корабель) — частина споруди, простір між двома паралельними рядами вертикальних опор.

Середня нава Успенського собору Почаївської Свято-Успенської лаври

Зміст

1 Характеристика
2 Галерея
3 Додатково
4 Література
5 Автор ВУЕ

Характеристика

У пізньоантичну добу (див. Античність) це була поздовжня частина базиліки, пізніше — християнського храму — базилікального, хрестовокупольного, зального, купольної базиліки. Наву обмежують два ряди опор (колони, пілони, стовпи, аркади) або один ряд опор і стіна.

Розрізняють нави поздовжні, яких може бути від однієї до п’яти, і поперечні — трансепти. Середня нава у храмі, як правило, ширша, вища і краще освітлена, ніж бічні. Простір нав християнського храму призначено для перебування мирян під час літургії. Нави до 11 ст. перекривали дерев'яними стелями, потім — мурованими з каменю і цегли склепіннями.

У традиційних українських дерев'яних церквах тридільного плану навою називають призначене для мирян найбільше центральне приміщення, розташоване між вівтарем і бабинцем. У цивільних будівлях громадського призначення великі зали іноді поділяли колонадами на кілька нав.

Галерея

П'ять нав п'ятинавової ранньохристиянської базиліки
Три нави тринавової романської купольної базиліки
Середня нава Собору Святого Петра в Римі
Три нави хрестовокупольного тринавового храму Давньої Русі (Кирилівської церкви в Києві)

Додатково

Інтер'єр християнського храму поділено на кілька нав (нефів), що в перекладі означає — кораблів. Символіка корабля нагадує вірянам, що крізь житейське море до небесної пристані людину може доправити тільки Церква Христова.

Література

Вечерський В. Неф // Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 184-185.
Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва; Головкиївархітектура, 2002. С. 289.
Клименюк Т., Проскуряков В., Ковальчук Х. Ілюстрований словник архітектурних термінів. Львів : Львівська політехніка, 2019. С. 73.