Ризниця
Ри́зниця (від риза), захристія, сакристія (лат. sacristia, від лат. sacrum — священне, присвячене божеству) — окреме службове приміщення у християнських церквах і монастирях, або місце у вівтарі храму, де зберігають церковне начиння та богослужбові книги, облачення священнослужителів і де їх переодягають перед літургією і після неї.
Інша назва у православних — дияконник; у католицькій традиції це приміщення називають сакристією.
Функціонально і розпланувально належить до пастофоріїв — приміщень, розташованих у храмі обабіч вівтаря. Ризниця зазвичай міститься з південного боку, тобто праворуч від вівтаря. Вона може бути складником хору, пресбітерія костелу або виступати назовні за його межі чи бути прибудованою. За богослужбовими вимогами та задля зручності ризницю поєднано дверима з вівтарем; також вона має окремий вхід знадвору. У православних храмах у малу ризницю (дияконник) ведуть південні дияконські двері іконостасу, розташовані праворуч від царських врат. При великих соборах міст, монастирів ризниця може бути окремою спорудою, схожою на однонавову каплицю (див. Задарський соборний комплекс). Функціонально такі споруди могли перетворювати з каплиць на ризниці й навпаки. У великих соборних ризницях обладнання включає шафи для книжок та для зберігання літургійного облачення, сейфи для зберігання культових речей, виготовлених із дорогоцінних металів і прикрашених коштовним камінням, столи, крісла, умивальник тощо. У пізньому середньовіччі в ризницях зберігали архіви, а тепер — цінні ікони, інші твори живопису й декоративно-ужиткового мистецтва, портрети єпископів та інших церковних діячів тощо. У музеєзнавстві збірки унікальних предметів монастирських і соборних ризниць вважають попередниками музеїв церковних старожитностей. Тепер у Європі багато таких музеїв діють на базі колишніх ризниць.
|
Література
- Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва ; Головкиївархітектура, 2002. С. 361.
- Тарас Я. Українська сакральна дерев’яна архітектура: словник-довідник. Львів : Інститут народознавства НАН України, 2006. С. 174; 334.
- Клименюк Т., Проскуряков В., Ковальчук Х. Ілюстрований словник архітектурних термінів. 3-тє вид., допов. і перероб. Львів : Львівська політехніка, 2019. С. 150.
Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Ризниця // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ризниця (дата звернення: 12.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 22.10.2024