Двір

Міський двір епохи Давньої Русі.
Реконструкція Г. Борисевича

Двір — огороджена земельна ділянка, на якій розташовані будівлі та споруди одного господарства.

Окружний двір. За В. Самойловичем

В архітектурі Давньої Русі двори відомі від 10 ст. і досліджені археологами, зокрема й у м. Києві. Селянський двір в Україні традиційно поділяється на дві частини — чистий і господарський. В останньому утримують худобу й домашню птицю, виконують господарські роботи. На Поліссі був поширений тип організації селянської садиби, який називали окружний двір: у ньому всі будівлі й споруди було згруповано довкола прямокутного в плані внутрішнього двору з міцними стінами по периметру. У Карпатах такий окружний двір називають граждою.

У містах двір зазвичай по периметру обмежено будівлями, спорудами, капітальними огорожами. Церковний двір як у місті, так і в сільській місцевості, як правило, має огорожу з брамою та традиційний набір споруд, до якого входять церква й дзвіниця; вони можуть бути доповнені каплицею, парафіяльним будинком, коморою, будинком священника, церковно-парафіяльною школою тощо.

Двором традиційно називають також виробничі й торговельні комплекси: гарматний двір — де відливали, ремонтували й зберігали гармати (наприклад, у м. Глухові в 17–18 ст.); монетний двір — де карбували монети; гостиний двір — де зосереджено багато крамниць (наприклад, гостиний двір на Подолі у м. Києві). У середньовіччі та у ранньомодерну добу у міських фортецях Східної Європи були обложні двори, де знаходило прихисток цивільне населення під час воєнних дій (обложний двір Мовчанської пустині у м. Путивлі).

Церковний двір. За П. Юрченком
Монетний двір у Чехії

Література

Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 80.
Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва ; Головкиївархітектура, 2002. С. 137.