Спліта історичний комплекс із палацом Діоклетіана

Сплі́та істори́чний ко́мплекс із пала́цом Діоклетіа́на (англ. Historical Complex of Split with the Palace of Diocletian) — історико-архітектурний комплекс споруд античної і середньовічної епох (Хорватія); пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з 1979.

Спліта історичний комплекс із палацом Діоклетіана. Загальний вигляд палацу. Графічна реконструкція первісного вигляду

План палацу

План пам'ятки всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (територію позначено помаранчевим кольором)

Сучасна бронзова модель комплексу споруд, установлена перед палацом

Південний бік палацу, вигляд з набережної

Фрагмент південного фасаду палацу із залишками аркадної галереї, зверненої до моря

Наріжна башта на південному фасаді палацу

Пілони і склепіння субструкцій, на яких поставлено палац

Центральна частина палацу з колишнім мавзолеєм Діоклетіана (тепер кафедральний собор) та романською дзвіницею

Міститься на рівнинному березі затоки Адріатичного моря в історичному центрі міста. Комплекс споруд охоплює колишній імператорський палац та прилеглі квартали старовинної забудови з площами Народною і Республіки.

Площа пам’ятки — 20,8 га. Буферну зону не визначено.

Історична довідка

Палац римського імператора Діоклетіана збудовано 293–305 у невеликому поселенні Спалатум (тепер м. Спліт) на березі морської бухти Аспалатос неподалік від великого римського регіонального центру м. Салона, уродженцем якого (ймовірно) був імператор. Після добровільного зречення влади 305 (єдиного в історії Римської імперії) Діоклетіан мешкав у палаці до смерті 313. Його поховано в палацовому мавзолеї і обожнено. Палац був власністю імператорів Західної Римської імперії: тут 475 перебував передостанній імператор Юлій Непот (430–480; тепер Хорватія). Наприкінці 6 ст. у палаці діяло суконне виробництво. У 7 ст. навала аварів і слов’ян знищила м. Салону; її населення, яке вижило, перебралося на постійне мешкання у палац Діоклетіана, під захист його мурів і башт. Так у межах палацу виникло інкастельоване (пристосоване до оборони) середньовічне місто.

Мавзолей Діоклетіана перетворено на міський собор Діви Марії, а храм Юпітера — на баптистерій. Із заходу від палацу розбудовано передмістя, навколо — кілька сакральних комплексів. Головною площею міста залишався палацовий перистиль — парадний двір перед входом у колишні апартаменти Діоклетіана. Місто було під владою Візантійської імперії, з 11 ст. — Хорватського королівства, 1327–1357 та 1420–1797 — Венеційської республіки. Наприкінці 14 — на початку 15 ст. західне передмістя з новою центральною площею і готичним комунальним палацом (ратушею) оточено мурами з баштами й брамами, а біля собору збудовано високу дзвіницю. За межами міста були два найголовніші монастирі — францисканський і домініканський. 1435 венеційці для свого гарнізону прибудували до південно-західного кута палацу замок із гранчастими баштами. 1592 у південно-східному куті палацу збудовано великий комплекс складів, митниці, лазарету й житлових приміщень і Спліт став головним венеційським портом для торгівлі з Балканським регіоном, Стамбулом, Іраном, Індією. У другій половині 17 ст. з метою протидіяти воєнній експансії Османської імперії навколо міста збудовано бастіонні (див. Бастіон) укріплення (збережено частково).

1757–1764 палац Діоклетіана дослідив архітектор Р. Адам і видав про нього фундаментальну працю, яка справила значний вплив на розвиток європейської археології, архітектурно-археологічних досліджень та формування стилю класицизму у світовій архітектурі другої половини 18 — 19 ст. Частину міських оборонних мурів знесено при розширенні міста, облаштуванні набережної і парків протягом 1806–1813, коли Спліт був під владою Наполеона І Бонапарта, а роботами керував військовий губернатор Далмації маршал О. Мармон. 1821 засновано Археологічний музей. Упродовж 1813–1918 під владою Австрійської імперії (згодом — Австро-Угорщини) у місті збудовано репрезентативні громадські будівлі у стилях, послідовно: класицизму, історизму, сецесії; упорядковано історичний центр міста. У середині 19 ст. зроблено обміри й опрацьовано перший проєкт комплексної реставрації палацу Діоклетіана. 1906 віденський архітектор і археолог Г. Німанн (1841; тепер Німеччина — 1912; тепер Австрія) виконав обміри та детальну графічну реконструкцію первісного вигляду палацу. 1954 навпроти північної брами палацу встановлено монументальний скульптурний пам’ятник хорватському просвітителю єпископу Гргуру (Григорію) Нінському (850 — після 926; Хорватія), створений 1929 скульптором І. Мештровичем (1883; тепер Хорватія — 1962; США).

Характеристика

Палац Діоклетіана оригінально поєднує два традиційні типи архітектурних комплексів: великої імператорської вілли і каструма. Він прямокутний у плані, розмірами 215×180 м, загальною площею 30 000 кв. м, зорієнтований за сторонами світу. Уся споруда стоїть на субструкціях у вигляді системи прямокутних пілонів, поєднаних арками і хрестовими склепіннями (так звані підвали Діоклетіана). Південним фасадом палац виходить до моря, тому з цього боку має менше башт, а натомість уздовж усього фасаду вгорі проходить прогулянкова аркадна (див. Аркада) галерея (тепер її арки замуровано). Наріжники фіксують чотири масивні чотиригранні оборонні башти. Посеред кожного муру (крім південного) — брами, фланковані восьмигранними баштами; між ними й наріжними баштами поставлено ще по одній чотиригранній башті. Загальна кількість башт 16, із них збережено 3. Дві вулиці завширшки 11 м — широтна й меридіональна (кардо і декуманус) — поділяють палацовий комплекс на чотири квартали. У двох північних містилися казарми імператорської охорони (північно-західний квартал) та провіантські склади, стайні, службові приміщення (північно-східний квартал). Біля перехрестя вулиць поставлено одну навпроти одної дві культові споруди: маленький храм Юпітера у вигляді римського чотириколонного простиля на подіумі (тепер баптистерій) та великий мавзолей Діоклетіана у вигляді оточеної колонадою гранчастої купольної ротонди з криптою і вхідним портиком (тепер міський кафедральний собор). Їхна неспівмірність засвідчує домінування культу божественного імператора над усіма іншими релігійними культами на прикінцевому етапі розвитку язичництва у Римській імперії.

Далі на південь містилися два квартали, розділені вестибюлем і церемоніальною залою: у східній частині містилися офіційні парадні приміщення, а в західній — особисті покої, терми й бібліотека Діоклетіана. Із церемоніальної зали було влаштовано головний вихід на південну галерею і сходи, що вели до пристані на березі морської затоки. Вулиці в палаці мали репрезентативне оформлення: уздовж них з двох боків було влаштовано аркадні галереї на колонах (збережено частково). Головним громадським простором був так званий перистиль, до якого від головної в палаці Золотої брами вела центральна вулиця; обабіч неї стояли храм і мавзолей, мимо яких вона підводила до урочистого чотириколонного портика перед центричним купольним вестибюлем імператорських апартаментів. Дотепер діє античний акведук, яким постачали воду до палацу. Архітектурною домінантою комплексу є соборна дзвіниця, витримана у характерних для Далмації архітектурних формах пізнього романського стилю. Тепер у відносно добре збережених приміщеннях палацу облаштовано Етнографічний музей, чотиризірковий готель, крамниці й ресторани провідних світових брендів (наприклад, Luxor), служби з обслуговування туристів тощо.

Зі сходу від палацу збережено археологічні залишки базиліки та дзвіниця 18 ст. бенедиктинського монастиря. Із заходу від палацу — щільно забудовані міські квартали з гармонійним сусідством різностильової забудови від готики до сецесії. Це споруди палаццо Папалича 15 ст., палаццо Карепич 16 ст., палаццо Мілезі 18 ст., комплексу Прокуратив середини 19 ст., театру 1893, Сірчаних лазень 1903, будинку Накича початку 20 ст. тощо.

Значення

Автентичний (див. Автентичність) комплекс споруд, що включає найбільший і найповніше збережений палац римських імператорів, відображає майже два тисячоліття розвитку європейської архітектури з кінця 3 ст. до початку 20 ст. З огляду на це 1979 його внесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО під № 97.

Цікаві факти

Імператор Діоклетіан був одним із найзавзятіших гонителів християн. Тож символічно, що його колишній мавзолей став католицьким кафедральним собором, а крипта, у якій був похований імператор (поховання не збережено) тепер є церквою, присвяченою пам’яті страченої при ньому християнської мучениці Святої Луції (Санта Лючія, 283–304, тепер Італія).

Галерея

Мавзолей Діоклетіана (тепер кафедральний собор) Поздовжній розріз мавзолею Діоклетіана (тепер кафедральний собор) Центральний перистиль (парадний двір) палацу з головним входом до імператорських покоїв Аркада центрального перистиля палацу Залишки аркади центрального перистиля палацу Хрещальна купіль 11–12 ст. у баптистерії (колишньому палацовому храмі Юпітера) із зображенням хорватського правителя на престолі (Димитрія Звонимира-?) Чотиризірковий готель у палаці Дзвіниця бенедиктинського монастиря поблизу палацу Башта венеційського замку, прибудованого до палацу Комунальний палац (стара ратуша) у забудові Народної площі Пам’ятник хорватському просвітителю єпископу Гргуру (Григорію) Нінському

Джерело

• Historical Complex of Split with the Palace of Diocletian // UNESCO World Heritage Convention. URL: https://whc.unesco.org/en/list/97

Література

1. Norwich J. J. Great Architecture of the World. New York : DaCapoPress, 2003. P. 74–75.
2. Тимофієнко В. Історія архітектури Стародавнього світу. Київ : Наукова думка, 2006. С. 465–467.
3. Travirka A. Split: historia, cultura, patrimonio artístico. Zadar : Forum, 2009. 128 p.
4. Travirka A. Croacia: historia, cultura, patrimonio artístico. Zadar : Forum, 2011. 216 p.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Спліта історичний комплекс із палацом Діоклетіана // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Спліта історичний комплекс із палацом Діоклетіана (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 25.06.2024