Каструм

Ка́струм — римський військовий табір, військове поселення, зразок для розпланування міст у Стародавньому Римі.

Каструм. План за Полібієм:
1 – кіннота римлян і їхніх союзників; 2 – триархи – найкращі воїни, що займають третій резервний ряд під час походу; 3 – принципси – воїни, які займають перші ряди; 4 – гастати – воїни зі списами; 5 – велити – легкоозброєні воїни
Каструм 1-2 ст. Схема загального вигляду і план:
Pr – віа преторіа (кардо); Pc – віа принсипаліс (декуманус); P – претентура (чільна частина табору, в якій містяться преторій, префекти, трибуни); R – ретентура (тильна частина табору)
Каструм як центр м. Остії
(тепер у складі м. Рима, Італія)

Каструм — головний винахід давніх римлян у сфері містобудування. Вони були неперевершеними майстрами кастраметації — уміння організовувати військові табори. Уздовж шляхів та кордонів на відстані одного денного переходу споруджували каструми, спершу як тимчасові військові поселення, місця стоянки римської залоги. Згодом вони перетворювалися на міста — опорні пункти римської колонізації. При цьому вирішувалися тільки стратегічні завдання. Каструми могли лежати в некрасивій і нездоровій місцевості. Вони мали регулярне розпланування у вигляді прямокутника чи квадрата, розділеного на 4 частини головними прямолінійними вулицями з перетином у центрі (див. Кардо, Декуманус). Вулиці з’єднували протилежні брами. Іноді в центрі не було повного перехрестя, а головні вулиці сходилися у вигляді літери Т. Біля їхнього перетину розплановували форум. Каструми й виниклі на їхній основі міста мали настільки жорсткі геометричні форми, що важко уявити таке природне середовище, в якому ця форма була б виправданою і органічною.

Для розпланування табору обирали рівну суху міцевість з незначним ухилом для відведення опадів. Неподалік мали бути: водне джерело, ліс або чагарник для заготівлі дров, луки для випасання коней. Універсальний метод розпланування каструма сформувався під час Пунічних війн. Його описав Полібій. У центрі орієнтованого за сторонами світу й оточеного ровом і земляним валом з частоколом табору, розрахованого на розміщення двох легіонів, була принципія. Її позначав преторій — палатка претора (консула, головнокомандувача). Поряд був форум і стояли палатки квестора (інтенданта) і легата (помічника претора). Далі уздовж декумануса були палатки трибунів (по 6 у кожному легіоні) і префектів (наглядачів). З обох боків між форумом і головними воротами розміщували відбірну піхоту, кінноту й найкраще військо союзників. Решту території розплановували на прямокутні квартали для розміщення основного війська — кінноти й піхоти римлян та їхніх союзників з окремими локаціями для триархів (найкращих воїнів, які були у третьому резервному ряду під час походу), принципсів (воїнів, які займали перші ряди), гастатів (воїнів зі списами). По периметру табору були палатки велитів — легко озброєних воїнів. Ширина вулиць була стандартизованою, залежно від розміру каструма й історичної епохи: від 6–12 до 15–30 м (головні) та 4 м (другорядні).

Коли військовий табір перетворювався на місто, по периметру його зводили оборонні мури з баштами і 4-ма брамами (передньою, зверненою у бік ймовірного противника; тильною, лівою і правою). Перехрестя кардо з декуманусом (тетранс) означували тетрапілом — кубічною спорудою з наскрізними проїздами для кінноти й колісниць і проходами для пішоходів. В'їзди в каструм часто відзначали тріумфальними арками. Розміри міських територій були стандартизовані: в Італії (м. Кремона) — 50 югерів (14,7 га; 1 югер = 2941,45 кв. м); міста Флоренція і Болонья мали площі по 35 югерів, а м. Аоста — 140 югерів.

За принципом каструма споруджували заміські резиденції римських імператорів (Палац імператора Діоклетіана у м. Спліті). Римські каструми започаткували багато європейських міст: Віндобона — м. Відень (Австрія); Бонна — м. Бонн, Августа Вінделікорум — Аугсбург, Кастра Регіна — м. Регенсбург, Колонія Клавдія Ара Агріпінензіум — м. Кельн (усі — Німеччина); Аргенорат — м. Страсбург (Франція); Еборакум — м. Йорк (Велика Британія); Каструм Апулум — м. Альба Юлія (Румунія); Кастра Ульцісія — м. Сентендре (Угорщина).

Література

  1. Саваренская Т. История градостроительного искусства. Москва : Стройиздат, 1984. С. 98–100.
  2. Вечерський В. Курс історії архітектури. Київ : Вид-во Інституту проблем сучасного мистецтва, 2006. С. 60–61.
  3. Bishop M. Handbook to Roman Legionary Fortresses. Barnsley : Pen and Sword, 2012.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Каструм // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Каструм (дата звернення: 7.12.2021).



Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
02.11.2021


Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ