Акведук

Акведук Пон-дю-Гар (департамент Гар, Франція)

Акведу́к (від лат. aqua — вода і ducere — вести) — мостова споруда у верхній частині з жолобом, лотком, каналом або трубою для проведення водоводу, що прокладався від віддаленого і високо розташованого джерела через яри, міжгір’я, річки, дороги до населеного пункту чи зрошувальної системи.

Спорудження акведуків почалося у 2 тис. до н. е. у країнах Стародавнього Сходу та Греції Давній (о. Самос, Мікени та ін.), а потім у Римі Стародавньому. На території України відомий акведук з арковим мостом у м. Севастополі (1840-і). Серед давньоримських акведуків, що збереглися, найвищим є акведук Пон-дю-Гар (фр. Pont du Gard), перекинутий через річку Гардон у Франції (47 м), а найдовшим — акведук у м. Сеговії (Іспанія; 17 км). У нові часи найбільші акведуки були побудовані у Сполучених Штатах Америки; з них найдовший — Каліфорнійський акведук (англ. California Aqueduct) протяжністю 1129 км, побудований 1997.

Мостові частини акведуків — аркової, балкової чи рамної конструкції — роблять з бетону, залізобетону, металу, каменю або (іноді) дерева. Поширені акведуки, в яких стінки лотка або труби є опорними прогоновими конструкціями мосту.

Література

Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво. Київ : Видавництво Інституту проблем сучасного мистецтва, 2002. 472 с.
Скарре К. 70 чудес зодчества Древнего мира: Как они создавались? / Пер.с англ. Москва : АСТ, Астрель, 2004. 304 с.
Николаев И. С. Акведуки античного Рима. Москва : Принт-Сервис, 2011. 508 с.
Плоский В. О., Гетун Г. В., Віроцький В. Д. Архітектура будівель та споруд : в 4 кн. Кам'янець-Подільський : Рута, 2016. Кн. 3: Історія архітектури і будівництва. 814 с.