Башта (архітектура)
Ба́шта — оборонна споруда, у якій висота значно перевищує горизонтальні розміри.
Будували з найдавніших часів до 19 ст. з дерева, каменю, цегли як окремо розташовані споруди, так і в системі оборонних огорож у формі земляних валів, дерев’яних частоколів чи стін, цегляних або кам’яних мурів.
Башти були круглими або гранчастими; глухими, надбрамними, житловими. У європейському Середньовіччі головну житлову башту феодального замку називали донжон у Франції (Замок Кусі), бергфрід у Священній Римській імперії (Замок Карлштейн), кіп в Англії (Замок Тауер).
В Україні башти відомі з античної доби (міські фортифікації Херсонеса Таврійського та Ольвії). Башти збереглися в замках 14–17 ст.: Кам'янець-Подільський замок, Верхній замок у Луцьку, Хотинський замок, а також у системах міських фортифікацій міст Кам’янця-Подільського, Білгорода-Дністровського, Феодосії, Судака.
Література
- Антоненко-Давидович Б. Д. Башта і вежа // Як ми говоримо. Київ : Либідь, 1991. С. 26–27.
- Кох В. Энциклопедия архитектурных стилей. Москва : БММ АО, 2005. С. 490.
- Дяков С. І., Колос О. Л., Верстівський А. А. та ін. Військові фортифікаційні споруди. Львів : Національна академія сухопутних військ, 2018. 317 с.
Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Башта (архітектура) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Башта (архітектура) (дата звернення: 16.11.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 19.02.2020