Субструкція
Субстру́кція (лат. substructione — під спорудою) — підпірна тримальна конструкція, що підтримує знизу архітектурну споруду чи її частину. Субструкції з найдавніших часів зводили, щоб вирівняти майданчик для будівництва репрезентативних споруд, здебільшого храмів і палаців. Вони відомі в архітектурі Давніх Месопотамії, Персії, Греції, Риму Стародавнього тощо. Найбільшого поширення набули в Римі Стародавньому, де їх застосовували не тільки для будівництва великих комплексів на похилому чи горбистому рельєфі (святилища Геркулеса Переможця в Тібурі, Фортуни в Пренесте, обидва 1 ст. до н. е., тепер Італія), великих імператорських палаців (Палац імператора Діоклетіана у м. Спліті, тепер Хорватія), а й для влаштування місць для глядачів у театрах, амфітеатрах, одеонах, цирках, іподромах. Римські субструкції мурували з каменю, цегли й бетону як кілька рядів прямокутних у плані пілонів, поєднаних арками, проміжки між якими перекрито склепіннями. Такі конструкції були одно- і багатоярусними (див. Ярус) й несли горизонтальну платформу як основу для будівель, або ступінчасті тераси.
У мурованій архітектурі Давньої Русі дерев’яні субструкції були штучною основою для стрічкових фундаментів, мурованих з бутового каменю: між забитим в ґрунт рядами дере’яних кілків укладали 2–4 поздовжні ряди дерев’яних брусів, які засипали щебнем і заливали будівельним розчином. Будівничі 10–11 ст. помилково вважали це необхідним для ущільнення ґрунту й забезпечення рівномірного осідання споруди (Десятинна церква в Києві).
Література
- Логвин Н. Субструкції дерев'яні // Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 281–282.
- Клименюк Т., Проскуряков В., Ковальчук Х. Ілюстрований словник архітектурних термінів. Львів : Львівська політехніка, 2019. С. 36.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Субструкція // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Субструкція (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 28.12.2022
