Палаццо
Пала́ццо (від італ. palazzo, з лат. palatium) — італійський міський палац доби Відродження з внутрішнім двором.
Тип капітального мурованого житлового будинку-особняка заможної родини, що займав цілий міський квартал. Сформувався у 13–14 ст. і був поширений у містах Італії протягом 15–18 ст. Назва походить від пагорба Палатин у м. Римі, де були резиденції римських імператорів.
Зазвичай триповерховий (іноді — дво- або чотириповерховий), прямокутний у плані, з прямокутним внутрішнім двором, оточеним по периметру кількаповерховими колонними або аркадними галереями. До вулиці звернено підкреслено репрезентативний головний фасад з рустованим цоколем, монументальними порталами й масивними стінами, в архітектурному вирішенні яких застосовано ордер архітектурний. Перший поверх займали службові й господарські приміщення, другий — парадні зали й кімнати, третій — житлові покої.
Класичні взірці ренесансних приватних палаццо збережено у містах Флоренції (палаццо Медічі-Ріккарді, Пітті, Ручеллаї, Строцці) та Римі (палаццо Фарнезе). Палаццо також могли бути й адміністративними будівлями, як палаццо Барджелло і палаццо Веккіо у м. Флоренції, палаццо Канчеллерія в Римі, палаццо Публіко у м. Сієні.
Література
- Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 204.
- Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва; Головкиївархітектура, 2002. С. 311.
- Безродний П. Архітектурні терміни: Короткий російсько-український тлумачний словник. 2-ге вид., випр. та допов. Київ : Вища школа, 2008. С. 151.
- Клименюк Т., Проскуряков В., Ковальчук Х. Ілюстрований словник архітектурних термінів. 3-тє вид., допов. і перероб. Львів : Львівська політехніка, 2019. С. 144.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Палаццо // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Палаццо (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 31.08.2023
