Набережна

Набережна у м. Венеції, що використовується як громадський простір і пристань

На́бережна — лінійна споруда, що укріплює берег водойми.

Набережні здавна будують для убезпечення від розмивання і для зручності використання берегів водойм (океанів, морів, річок, проток, озер, ставів, каналів, гаваней тощо), а також для облаштування зручних причалів (див. Причальні споруди) для суден.

Набережна р. Дунаю у м. Братиславі, що використовується як пристань для річкових суден

Набережна у м. Будапешті, уздовж якої прокладено автомобільну магістраль

Основним елементом набережної є підпірна стіна пальової або шпунтової (див. Шпунт) конструкції, чи наскрізної конструкції у вигляді низки опор, угорі поєднаних арками або балками на кшталт естакади. Споруджують із каменю, цегли, бетону, залізобетону, у давні часи — з дуба. Набережна як правило по всій довжині має горизонтальний майданчик, який використовують для організації проїзду транспорту, проходу пішоходів, а також пасажирів, які прямують до суден біля причалів.

Набережними також називають магістралі, вулиці, алеї, бульвари, проспекти тощо, прокладені уздовж берегів водойм, незалежно від того, поєднані вони з відповідними інженерними спорудами чи ні. Така набережна має однобічну забудову (оскільки з протилежного від забудови боку міститься акваторія) або не має забудови (якщо замість неї влаштовно парк). Набережні у центрах міст зазвичай мають репрезентативну забудову, яка формує так званий річковий (морський) фасад міста (у містах Братиславі, Будапешті, Венеції, Ужгороді тощо). Сучасна теорія містобудування акцентує значну суспільну цінність територій набережних, які слід ефективно використовувати як громадські простори, зокрема для рекреації. Поширена до середини 20 ст. практика розміщення на набережних виробничих об’єктів (міста Гамбург, Гданськ, Лондон, більшість промислових міст Європи і Америки) та протягом 20 ст. — прокладання уздовж набережних автомобільних магістралей (м. Київ) і навіть залізниць (м. Феодосія) є архаїчною і шкідливою, оскільки знецінює найвартісніші землі міста, перериваючи його зв’язок із природним довкіллям. Загальносвітовою тенденцією останніх десятиріч є виведення промислових і транспортних об’єктів із набережних і перетворення їх на зони престижної громадської і житлової забудови (міста Балтимор, Будапешт, Лондон, Сан-Франциско тощо).

Література

Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 177–178.
Schediwy R. Städtebilder — Reflexionen zum Wandel in Architektur und Urbanistik. 2 aufl. Münster : LIT, 2005. 392 p.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Набережна // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Набережна (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 18.10.2024