Рима історичний центр, власність Святого Престолу в Римі з правами екстериторіальності та Сан-Паоло-Фуорі-ле-Мура
|
Рима історичний центр, власність Святого Престолу в Римі з правами екстериторіальності та Сан-Паоло-Фуорі-ле-Мура | |
|---|---|
| Країна | Італія |
| Місце розташування | Рим |
| Площа | 1 469,7 га; буферна зона 7 158,933 га |
| Рік внесення | 1980 |
| Критерії | (i)(ii)(iii)(iv)(vi) |
Ри́ма істори́чний центр, вла́сність Свято́го Престо́лу в Ри́мі з права́ми екстериторіа́льності та Сан-Па́оло-Фуо́рі-ле-Му́ра (англ. Historic Centre of Rome, the Properties of the Holy See in that City Enjoying Extraterritorial Rights and San Paolo Fuori le Mura) — історико-архітектурний комплекс у складі пам’яток античності, церкви Сан-Паоло-Фуорі-ле-Мура (Святого Павла поза мурами), громадських та релігійних споруд папського Риму (Ватикан, Італія); пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО від 1980.
Площа території пам’ятки — 1 469,7 га, буферної зони — 7 158,933 га. Територію пам’ятки розширено 1990, 2015, 2023.
Зміст
Розташування. Складники
Міститься в історичному центрі міста на обох берегах р. Тибра у межах, окреслених міськими оборонними мурами, зведеними за Папи Римського Урбана VIII у другій чверті 17 ст. Як пам'ятка за типом належить до визначних місць і є транскордонною, оскільки на неї поширюється юрисдикція двох держав. Включає такі окремі пам’ятки: Форуми, Пантеон, Капітолійський ансамбль, Латеранську базиліку, Палаццо Канчеллерія, Палаццо Фарнезе, Замок Святого Ангела, Церкву Іль-Джезу, Базиліку Костянтина і Максенція, Колізей, Віллу Медічі, Латеранський палац, церкву Санта-Марія-Маджоре; а також Мавзолей Августа, Колону Траяна, тріумфальні арки, мости через р. Тибр, оборонні споруди епох античності й середньовіччя, сакральні та громадські споруди й комплекси їх. Архітектурною домінантою є собор Святого Петра, розташований на суміжній території пам'ятки всесвітньої спадщини ЮНЕСКО — Ватикан, місто.
Історична довідка
Рим заснували, згідно з легендою, Ромул і Рем 753 до н. е. Місто виросло на семи пагорбах, з яких основні — Капітолій, Палатин і Есквілін. Між ними у заболоченій долині містилася головна громадська площа — форум. Її формування завершено у 2 ст. до н. е.: на ній стояли храми, базиліки, ростра (трибуна) і табуларіум (архів) — перший у римській архітектурі зразок ордерної (див. Ордер архітектурний) аркади. Через форум пролягала Віа Сакра (священна дорога), яка сполучала два головні міські центри — сакральний на Капітолії з храмом Юпітера Капітолійського і царський палац на Палатині. Тоді міський центр мав запозичену від етрусків прямокутно-прямолінійну систему розпланування (не збережено), про яку свідчить назва найдавнішого району м. Рима на Палатині — «Рома квадрата». У 4 ст. до н. е. населення м. Рима сягнуло 200 тис. осіб і він став найбільшим містом Європи. Це був спочатку центр Римської республіки, потім Римської імперії, від 4 ст. — столиця християнського світу.
Римляни були видатними інженерами, розробивши оригінальну технологію будівництва на основі римського бетону, а також аркові, склепінчасті й купольні конструкції. До трьох грецьких архітектурних ордерів вони додали ще два — тосканський і композитний. Теоретично це обґрунтував у своєму творі найвідоміший з античних фахівців — Вітрувій. Провідними спорудами Риму республіканської доби були Сервіїв оборонний мур, храм Фортуни Віліріс на Форум Боарум, храм Вести, а також суто римські архітектурні типи — базиліки, терми, німфеї. Римські театри відрізналися від грецьких тим, що стояли як окремі споруди не на схилах пагорбів, а на рівному місці, з театроном, піднятим на субструкції (театр Марцела). У 1 ст. до н. е. з'явилися амфітеатри для гладіаторських боїв та інших вистав. Визначними інженерними спорудами є Аппієва дорога, мости Мульвія, Фабриція і Цестія, акведук Марція. Найбільший розквіт римської архітектури припадає на 1–3 ст. н. е. В епоху імператора Діоклетіана близько 300 н. е. в м. Римі було: 46 000 7–8-поверхових інсул, 8 мостів, 10 базилік, 11 терм, кілька акведуків, які забезпечували водопостачання в обсязі 1 000 л (1 куб. м.) води на добу на одного мешканця міста. Протягом імператорської доби поряд із давнім форумом розбудовано систему імператорських форумів у вигляді низки поєднаних між собою площ. Їх створення завершив видатний архітектор Римської імперії Аполлодор з Дамаска. Його сучасником був імператор-архітектор Адріан, творчість якого започаткувала стилістику так званого античного римського бароко. Визначними творами архітектури доби імперії є Золотий будинок імператора Нерона, палац Флавіїв (обидва — на Палатині), Пантеон, базиліка Костянтина і Максенція, терми імператорів Каракалли, Діоклетіана, тріумфальні арки імператорів Тита і Костянтина І Великого, Колізей, міст Елія.
В епоху раннього християнства у Римі сформовано особливий тип базиліки як церковної споруди: це п'ятинавові базиліки Святого Петра (не збережено), Латеранська, Святого Павла тощо. Тут у 4 ст. уперше з’явилися дзвіниці у вигляді високих веж, які до 6 ст. ставили окремо від базиліки. Протягом середньовіччя Рим зазнав занепаду, проте від 15 ст. римські папи сприяли глибокому оновленню міста та його образу, що відображало дух ренесансу, а згодом і бароко. У добу високого ренесансу (1500–1540) центром розвитку світової архітектури знову, після понад тисячорічної перерви, став Рим і залишався ним до кінця 17 ст. Головний архітектурний проєкт тієї епохи — собор Святого Петра і площа перед ним. Містобудівні роботи Мікеланджело Буонарроті справили значний вплив як на місто, так і на подальший розвиток світової архітектури, зокрема створення Капітолійського ансамблю. Містобудівні новації доби бароко, скопійовані пізніше в інших європейських столицях, втілено в реконструкції розпланування міста з прокладенням нових вулиць, які тризубом розходилися від заново створеної Народної площі. Було створено ще низку нових площ.
Проєкт реконструкції м. Рима кінця 19 ст. не було реалізовано, що врятувало від знищення багато стародавніх пам'яток. Головною містобудівною акцією фашистського режиму Б. Муссоліні стало створення плану реконструкції м. Рима 1932. Його взяли за зразок для сталінського проєкту реконструкції м. Москви 1934 та гітлерівського проєкту реконструкції м. Берліна 1939. У м. Римі проєкт реалізовано частково, шляхом проламування навпростець через ансамбль римських форумів «Віа Імперіале» (Імперської вулиці, тепер вулиця Імператорських форумів) завширшки 30 м. Її призначено для військових парадів і партійних маршів до палацу Венеції, в якому містилася резиденція Б. Муссоліні. При цьому поруйнували архітектурно-археологічні пам'ятки. Але водночас, починаючи з 19 ст., у м. Римі реалізовано продуману політику щодо захисту пам’яток та археологічної спадщини. Це оприявнено в інтенсивній реставраційній діяльності, заснованій на принципах і нормах, апробованих у наукових дискусіях і практичній діяльності. Більшість знакових для цивілізованого світу реставраційних акцій було вперше реалізовано у м. Римі (реставрація Колізею, Арки Тита тощо). Пам’яткоохоронні роботи у м. Римі поступово перейшли від окремих пам’яток до всієї історичної забудови міста, що мало наслідком створення наукової методики захисту міських територій. Це дозволило зберегти цілісність великого історичного району, складність якого полягає у його багатофункціональності як центру столиці великої європейської країни. Помічним є те, що у м. Римі протягом багатьох десятиріч діє Вищий інститут консервації та реставрації — престижний міжнародний навчальний центр, який відіграв ключову роль у розробленні Венеційської хартії 1964 і тепер допомагає визначити коректні й оптимальні методики реставрації і пристосування пам’яток.
Характеристика
Історичне місто, яке протягом сторіч постійно змінювалося, сьогодні має багатогранний та самобутній образ. Понад 2 тис. років Рим був світською і релігійною столицею. Він безпосередньо пов’язаний з історією християнства від моменту його виникнення, був і залишається символом і метою релігійного паломництва до гробниць апостолів, святих і мучеників, а також до місця перебування Папи Римського.
Цінність археологічних пам’яток м. Рима як центру цивілізації, названої іменем цього міста, є загальновизнаною. Рим включає найбільшу в світі кількість монументальних залишків античності, які завжди були видимі й дотепер добре збережені. Вони засвідчують різні періоди розвитку архітектури та стилів мистецтва протягом кількох тисячоліть. Сюди входять найважливіші мистецькі досягнення в історії людства, такі як археологічні райони, християнські базиліки та шедеври мистецтва епох Відродження та бароко. Останнє представлено найбільшою кількістю церковних споруд. Важливе значення мають і цивільні пам’ятки: форуми, терми, оборонні мури з брамами, палаци, видовищні споруди, водні системи (дренаж, акведуки, ренесансні та барокові фонтани, набережні 19 ст. уздовж р. Тибру). Це різноманіття формує цілісний ансамбль, який продовжує розвиватися з часом, бо місто залишається жвавим центром комунікацій, живе насиченим культурним, соціальним та економічним життям, що приваблює численних гостей. З огляду на це у м. Римі найпершим пріоритетом вважають збереження своєї визначної культурної спадщини та забезпечення ефективного захисту її автентичності. Об’єктивні складнощі, з цим пов’язані, успішно долають завдяки добре налагодженій співпраці урядових органів, муніципалітету та Святого престолу. Генеральний план м. Рима регулює діяльність на всій території міста та є інноваційним і гнучким інструментом захисту, популяризації та презентації історичного центру як пам’ятки всесвітньої спадщини. У місті розроблено стратегічний план дій, спрямованих на захист та репрезентацію пам'ятки. Разом зі Святим престолом створено Технічно-наукову комісію, яка опрацювала План управління пам'яткою всесвітньої спадщини. Комісія є постійним органом, що розглядає і коригує плани дій компетентних установ, зосереджуючись на критичних питаннях, можливостях і потребах з точки зору людини та довкілля, а також проводить семінари й слухання за участю зацікавлених сторін.
Галерея
|
Значення
Рим пов’язаний з історією людства як один із провідних центрів розвитку цивілізації. Столиця імперії, яка панувала в середземноморському світі протягом багатьох сторіч, він згодом став провідним духовним осередком християнського світу. Рим включає низку пам’яток незрівнянної художньої цінності, створених протягом майже трьох тисячоліть відомими архітекторами й художниками. Протягом кількох історичних епох твори мистецтва Рима мали вирішальний вплив на розвиток містобудування, архітектури, технологій, усіх видів і жанрів мистецтва. Досягнення Стародавнього Риму в галузі архітектури, живопису і скульптури служили універсальним зразком не тільки в античності, а й в епохи Відродження, бароко і класицизму. Світовою класикою стали церкви, палаци, інші споруди та площі Риму. Зокрема, в Римі зародилося мистецтво бароко, яке потім поширилося Європою та іншими континентами. З огляду на це Рима історичний центр включено 1980 до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО під № 91 за критеріями (i)(ii)(iii)(iv)(vi) як столицю Римської імперії, що поширювала свою владу на весь тоді відомий світ, як центр великої цивілізації, оприявненої в римському праві, латинській мові та літературі, архітектурі й інженерії, що дотепер залишається основою західної культури.
Джерело
- Historic Centre of Rome, the Properties of the Holy See in that City Enjoying Extraterritorial Rights and San Paolo Fuori le Mura // UNESCO World Heritage Convention. URL: https://whc.unesco.org/en/list/91
Література
- Bussagli M. Capire L`Architettura. Firenze : Giunti, 2003. P. 146–151; 220–221; 224–235; 292–299; 304–307; 326–327; 346–347.
- Norwich J. J. Great Architecture of the World. New York : DaCapoPress, 2003. P. 68–76; 80–81; 146–155; 174–175.
- Вечерський В. В. Курс історії архітектури. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва, 2006. С. 50–62; 142–156; 163–168.
- Тимофієнко В. Історія архітектури Стародавнього світу. Київ : Наукова думка, 2006. С. 388–485.
- Frommel C. Architettura del Rinascimento Italiano. Milano : Skyra, 2009. 360 p.
- Guagliumi S. Donato Bramante. Pittore e sommo architetto in Lombardia e a Roma. L'uomo, le idee e l'opera. Cologno : Silvia Editrice, 2014. 47 p.
- Scribner Ch. Gianlorenzo Bernini: Impresario of the Baroque. New York : Carolus Editions, 2017. 126 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Рима історичний центр, власність Святого Престолу в Римі з правами екстериторіальності та Сан-Паоло-Фуорі-ле-Мура // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Рима історичний центр, власність Святого Престолу в Римі з правами екстериторіальності та Сан-Паоло-Фуорі-ле-Мура (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 23.01.2025
