Тип архітектурний
Тип архітекту́рний (від грец. τυπος — відбиток, зразок) — класифікаційна одиниця, модель групи будинків, споруд, архітектурних конструкцій однакового або схожого функціонального призначення та / або схожого розпланування, конструктивного вирішення.
Історична довідка
Елементи типізації як повторення прийнятих за взірець фрагментів будинків та їхніх архітектурних деталей застосовували ще в архітектурі Стародавнього Єгипту. Типізацію як цілісну систему втілено в ордері архітектурному Давньої Греції та Стародавнього Риму. Масове повторне застосування типів будинків, особливо житлових, яке склалося протягом сторіч, характерне для народної архітектури. В архітектурі першої половини 19 ст. елементи типізації використано у створенні «зразкових» проєктів житлових і громадських будинків у стилі класицизму. З 1920-х у зв’язку зі зростанням обсягів і темпів будівництва типізація стала основою проєктування. На цій основі створено оптимальні об’ємно-планувальні й конструктивні вирішення будинків і споруд, призначених для багаторазового використання.
Характеристика
У типі архітектурному узагальнено найсуттєвіші властивості великої групи таких об’єктів (наприклад, архітектурний тип кінотеатру, поліклініки, театру, школи, хмарочоса). В історії архітектури відомі усталені типи:
- конструкцій (наприклад, колони і балки перекриття в ордері архітектурному);
- конструкційних систем (наприклад, аркової, купольної);
- об’ємно-планувальних вирішень (наприклад, атріумний будинок — домус, хрестовокупольний храм, базиліка, палац).
Кожний архітектурний стиль формував власні типи архітектурні, які ставали для нього обов’язковими і через те характерними (французькі палаци стилю бароко).
В архітектурі 20 ст. виділення типів архітектурних будинків, споруд їхніх конструкцій стало основою типового проєктування[див. Проєкт (архітектура) ].
Класифікацію та закономірності формування типів архітектурних досліджує типологія архітектурна. Її розвиток привів до значного поширення у 20 ст. типізації — зведення до обмеженої кількості раціональних типів форм будинків, споруд, конструкцій, архітектурних деталей, які мають схожі істотні властивості й відрізняються неістотними. Типізація забезпечує вибір оптимальних проєктних рішень об’єктів масового будівництва (передусім житла) з урахуванням можливостей будівельної індустрії. З огляду на це типізація стосується будівель у цілому, їхніх об’ємно-планувальних елементів, конструкцій, будівельних виробів (див. Будівельні матеріали і вироби), конструктивних вузлів і архітектурних деталей. Типізація уніфікує архітектуру і має як позитивні наслідки (уможливлює швидке спорудження значної кількості будівель визначеного рівня якості), так і негативні — створення одноманітного, естетично непривабливого архітектурного середовища.
В Україні
В Україні за часів СРСР більшість об’єктів масового будівництва було типізовано і їх зводили за типовими проєктами. Типізації підлягали й будівельні конструкції, малі архітектурні форми, елементи обладнання будинків тощо. Після скасування (1987) загальної обов’язковості використання типових проєктів у СРСР можна вживати проєкти повторного застосування за бажанням замовника з дотриманням авторського права.
Галерея
|
Література
- Дахно В. Тип, типізація // Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 287–288.
- Безродний П. Архітектурні терміни: Короткий російсько-український тлумачний словник. 2-ге вид., випр. та допов. Київ : Вища школа, 2008. С. 222–223.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Тип архітектурний // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Тип архітектурний (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 24.01.2024
