Латеранська базиліка в Римі
Латера́нська бази́ліка в Римі, Архибазиліка Найсвятішого Спасителя і Святих Іоанна Хрестителя та Іоанна Євангеліста на Латерані (італ. Basilica di San Giovanni in Laterano, Arcibasilica del Santissimo Salvatore e dei Santi Giovanni Battista ed Evangelista in Laterano) — католицький кафедральний собор Римської єпархії, перша з чотирьох великих папських базилік, головний престол Пап Римських, архітектурна пам’ятка, складник пам’ятки всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Рима історичний центр, власність Святого Престолу в Римі з правами екстериторіальності та Сан-Паоло-Фуорі-ле-Мура» (від 1980), Італія.
Зміст
Розташування і оточення
Міститься в історичному центрі міста на лівому березі р. Тибра на південний схід від Колізея на пагорбі Целій у місцевості, що називається Латераном (за прізвищем сім’ї урядовця Латерана — перших відомих від 1 ст. власників тутешнього маєтку). Стоїть на площі Сан-Джованні-ін-Латерано, утворюючи єдиний архітектурний ансамбль з прилеглими з півночі Латеранським палацом та монастирем з півдня. З північного боку на площі височить Латеранський обеліск — найбільший у м. Римі, вивезений із Стародавнього Єгипту у добу античності. З північно-західного боку стоїть Латеранський баптистерій. З північно-східного боку площі — папська капела «Святая Святих» зі Священними сходами. З південно-західного боку містяться установи Святого Престолу: Бібліотека Папського Латеранського університету, Історичний архів Римського вікаріату, Папський Латеранський університет, Папський теологічний інститут Івана Павла ІІ, Папська Римська вища семінарія. Зазначені споруди, комплекси, ансамблі та їхні території належать Святому Престолу і користуються правом екстериторіальності.
Історична довідка
312 за наказом імператора Костянтина І Великого розташовані тут казарми легіонерів зруйновано і з дозволу імператора у межах міських оборонних мурів на землі, що належала державі, звели першу велику ранньохристиянську (див. Раннє християнство) базиліку як кафедральний собор римських єпископів і поряд із нею — палац єпископа. 324 Папа Римський Сильвестр І освятив обидві споруди. Перше посвячення базиліки — Спасителю (Ісусу Христу). До нього у 9 ст. долучено друге посвячення — Святому Іоанну Хрестителю та в 12 ст. третє — Святому Іоанну Євангелісту (Івану Богослову). Інші християнські базиліки були поза межами міських оборонних мурів. Серед чотирьох великих папських (раніше патріарших) базилік ця — найстародавніша й найшанованіша, з найпершою кафедрою єпископа Риму (Папи Римського). Тому вона єдина має почесне найменування (титул) архибазиліки.
Базиліка зазнала пошкоджень під час нападів на м. Рим варварів 410, 455, відновлена 460. Її реконструйовано перед 774. 774 тут охрещено Карла І Великого. Цю базиліку зруйновано землетрусом 897 після проведення у ній так званого Трупного синоду — посмертного судилища над Папою Римським Формозом. Це природне явище потрактували як «Божий гнів», унаслідок чого організатора судилища папу Стефана VI(VII) було вбито. Спорудження нової базиліки на руїнах попередньої завершено на початку 10 ст. Біля неї звели дзвіницю, зруйновану блискавкою 1115. Цю базиліку знищено пожежою 06.05.1308. Її відбудовували, але землетрус 1349 та пожежа 1361 знову знищили споруду. 1413 її пошкоджено під час воєнних дій. Відбудовано 1421. Після 1586 перебудовано східний і північний фасади. До північного фасаду за проєктом архітектора Д. Фонтана (1543; Швейцарія — 1607; тепер Італія) прибудовано двоярусний портик з лоджією. Інтер’єр базиліки реконструював Ф. Борроміні 1646–1650. Протягом 1702–1718 інтер’єр доповнено монументальними статуями 12 апостолів, виконаними 7 провідними римськими скульпторами доби бароко. Головний східний фасад збудовано 1734 за проєктом архітектора А. Галілея (1691–1737, тепер Італія).
У базиліці поховано 22 пап римських. Тут відбулися Перший (1123), Другий (1139), Третій (1179), Четвертий (1215) і П’ятий (1512–1517) Латеранські собори, які Католицька церква вважає вселенськими. Тепер базилікою керує Папа Римський через свого кардинала-вікарія. Першим і єдиним почесним каноніком базиліки є Президент Франції; кожен із них як керівник держави успадковує цей титул, починаючи від короля Генріха IV.
Характеристика
Мурована п’ятинавова базиліка орієнтована вівтарною апсидою на захід, а головним фасадом — на схід. Вхід до базиліки влаштовано зі східного екзонартексу у вигляді великої двоярусної лоджії. З неї в інтер’єр ведуть п’ять порталів. Між ними на стіні є стародавній напис про значення цієї базиліки: «Найсвятіша Латеранська церква, мати і глава усіх церков міста і світу» (лат. «SACROS LATERAN ECCLES OMNIUM VRBIS ET ORBIS ECCLESIARVM MATER ET CAPUT»). Середня нава значно ширша і вища, ніж бічні, від яких її відділяють аркади на масивних пілонах. Апсида має деамбулаторій; їх від п’ятинавової частини храму відділяє широкий трансепт, який має окремий вхід з півночі, оформлений лоджією. До бічних понижених нав з північного й південного боків прилягають капели. Бічні нави й капели перекрито склепіннями, середню наву — кроквяними (див. Крокви) фермами й пишно декорованою позолоченою дерев’яною стелею. У храмі є три орга́ни: головний у трансепті 1597 та два менші 1886. Головний східний фасад вирішено у перехідній стилістиці від пізнього бароко до раннього класицизму, мотивом великого ордера з використанням арок, антаблементів, спарених і одинарних напівколон і пілястр композитного ордера. Увінчує фасад масивний антаблемент з трикутним фронтоном, аттиком з балюстрадою і статуями Спасителя, Іоанна Хрестителя, Іоанна Євангеліста та 12 Отців церкви.
Значення
Латеранська базиліка є визначною історичною та архітектурною пам’яткою, зразком для католицьких храмів та інших споруд у світі; зокрема, її фасад у зменшеному розмірі повторено у фасаді Колегії піарів 1760–1776 у м. Львові (Україна).
Додатково
На початку 897 у Латеранській базиліці відбувся так званий Трупний синод — влаштований папою Стефаном VI посмертний суд над його попередником папою Формозом, звинуваченим у святотатстві за його пронімецьку позицію у боротьбі можновладців за владу в Італії та у тодішніх європейських королівствах. Труп папи Формоза витягли з гробниці, одягли у папські ризи й посадили на папський трон у базиліці. Визнавши мертвого винним, давнє його обрання папою оголосили незаконним; скасовано всі його дії та рішення, а труп піддано нарузі й викинуто у р. Тибр. Невдовзі обурення такими діями, а також землетрус, що зруйнував базиліку, викликали повстання у м. Римі 897, під час якого папу Стефана VI ув’язнили у замку Святого Ангела в Римі і там задушили. Після цього останки папи Формоза, виловлені в річці при впадінні її у Тірренське море, у грудні 897 помпезно перепоховано у базиліці Святого Петра (див. Собор Святого Петра в Римі). Частину епископів і кардиналів, які були учасниками Трупного синоду, відлучено від церкви, інших прощено. Усі документи того синоду спалено й остаточно ухвалено давно дискутоване рішення про заборону судити мертвих.
Література
- Von Toth J. B. Die Kathedrale des Papstes. Freiburg-Roma-Wien : Herder Verlag, 1966. 47 s.
- Wittkower R. Art and Architecture in Italy, 1600–1750. Edizione riveduta a cura di Joseph Connors e Jennifer Montagu. New Haven US-CT : Yale University Press, 1999. Vol. 3. 194 p.
- Vicchi R. Die Patriarchalbasiliken Roms. Florenz : Scala, Antella, 1999. 156 s.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Латеранська базиліка в Римі // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Латеранська базиліка в Римі (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 31.01.2025
