Імперія

Імпе́рія (лат. imperium — влада, велич, правління) — історична форма державного устрою, притаманна великим монархічним державам із багатонаціональним складом населення та значними територіями, здобутими, переважно силовим шляхом; специфічний тип політичної системи, що характеризується силовим домінуванням центру над периферією, прагненням до поширення глобального впливу.

Історична довідка

За часів Пізньої Римської Республіки слово «іmperium» набуло ширшого сенсу. Воно стало означати володарювання над великою розгалуженою територією далеко поза вітчизною правителів. Виникнення перших імперій відносять до 3–2 тисячоліття до н. е. і пов’язують з Аккадом, Давньовавилонським царством та імперією хетів. Імперія Александра Македонського дала приклад поширення здобутків метрополії (еліністичної культури) далеко за межі материнської території. Класичним прикладом імперської політичної системи була Римська імперія. У Середньовіччі європейські імперії виводили своє походження саме від Римської: імперія франків, Візантія, Священна Римська імперія германської нації.

Період Великих географічних відкриттів зумовив появу низки колоніальних імперій із центрами в Європі: Іспанська, Португальська, Нідерландська, Британська. Період їхнього найбільшого розквіту припав на 19 — початок 20 ст. Імперії Нового часу припинили існування після Другої світової війни переважно у результаті внутрішніх криз, антиколоніальних та національно-визвольних рухів.

Характеристика

Характерні риси імперії:

формування навколо сильного політичного центру;
експансіонізм, прагнення до постійного розширення володінь і впливу;
ірраціональний потяг до абсолютної безпеки, що реалізується в прагненні до глобального поширення впливу;
наявність специфічної ідеології, що ґрунтується на «месіанському» уявленні про власну роль у світі;
центр-периферійна структура, в якій всі політичні зв’язки між периферіями (провінціями) відбуваються виключно через центр;
прагнення до асиміляції підкорених народів;
надмірна бюрократизація всіх управлінських сфер;
силове (військове) домінування центру над колонія (географія)ми (провінціями).

Як ілюстрацію імперської структури наводять велосипедне колесо без обода (від центра в різні боки розходяться спиці — провінції; їхня кількість провінцій збільшується в процесі росту імперії — завоювання нових територій).

Для багатьох імперій притаманні:

прагнення до централізації;
поліетнічність;
наявність колоній, напівколоній чи імперської периферії, які значно відставали у рівні розвитку від центру;
експансіонізм, прагнення до розширення кордонів.

Імперську політичну систему не варто ототожнювати з державою, оскільки друга існує в певних межах, означених кордонами. Імперські кордони постійно перебувають у русі, змінюючись внаслідок приєднання нових територій.

У рамках стадійного підходу до історії імперій виділяють основні періоди їхнього існування:

виникнення;
розквіт;
занепад;
розпад;
відродження (за певних умов) чи трансформація.

Класифікація

За географічним положенням імперії розділяють на:

сухопутні, континентальні (англ. empire by land) — центр і периферії яких знаходяться в межах певного континенту (франкська імперія Карла Великого, Російська імперія, Австро-Угорська імперія);
морські (англ. empire by sea) — коли центр та периферії (колонії) або певна їхня частина розділені морем чи океаном (морськими були Британська імперія, Японська імперія, Іспанська імперія, Португальська імперія).

За віддаленістю периферії від центру:

«неперервні» — ті, що, завдяки порівняно невеликій відстані до периферій та відсутності морських перешкод, мають з ними більше стосунків (дуже великі за територією сухопутні імперії не будуть такими) — Австро-Угорська, Франкська та Російська імперії;
«перервні» — які мають переважно заморські колонії, контакти з якими ускладнюються з об’єктивних причин (Британська, Іспанська);
«змішані» — які мають елементи обох згаданих вище структур (Візантійська та Османська).

За рівнем влади правлячих еліт центру відносно еліт периферійних імперії поділяють на:

«формальні», де периферійні еліти наділені мінімальною владою (Британська імперія, Російська імперія тощо);
«неформальні», в яких периферійні еліти мають більш суттєвий обсяг влади (наприклад, СРСР з її сателітами у Східній та Центральній Європі).

За способом культурного експансіонізму:

імперії європейського типу, які поширювали більш високу культуру центру для підкорених народів (Римська, Британська імперії);
імперії азійського типу, які підкорювали своєму впливові більш високорозвинені народи (Перська, Монгольська імперії).

За періодом існування імперії поділяють на:

давні, які існували в період від найдавніших часів, до кінця середньовіччя — Перська, Візантійська, Монгольська імперії, імперія гунів;
нові, які сформувалися в Новий час — Британська, Австро-Угорська, Німецька імперії.

Література

Doyle M. Empires. Ithaca : Cornell University Press, 1986. 407 p.
Шпорлюк Р. Імперія та нації: з історичного досвіду України, Росії, Польщі та Білорусі / Пер. з англ. Київ : Дух і Літера, 2000. 354 с.
Howe S. Empire: A Very Short Introduction. New York : Oxford University Press, 2002. 140 p.
Munkler H. Empires. Cambridge : Polity Press, 2007. 248 p.
Мотиль О. Підсумки імперій: занепад, розпад і відродження / Пер. з англ. Київ : Критика, 2009. 198 с.
Запорожченко Р. О. Держава vs імперія: влада та її реалізація в контексті глобалізації // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія: Питання політології. 2017. Вип. 31. С. 33–40.

Автор ВУЕ

І. М. Вєтринський

Покликання на цю статтю: Вєтринський І. М. Імперія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Імперія (дата звернення: 10.10.2026).