Колізей

Колізе́й (лат. Colosseum; італ. Colosseo), амфітеатр Флавіїв — архітектурна пам’ятка, складник пам’ятки всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Рима історичний центр, власність Святого Престолу в Римі з правами екстериторіальності та Сан-Паоло-Фуорі-ле-Мура» (від 1980; № 91), Італія.

Колізей

Колізей
Країна	Італія
Місце розташування	Рим
Рік внесення	1980
Критерії	i, ii, iii, iv, vi

План 1–4 ярусів

Розріз

Графічна реконструкція первісного вигляду

Вхід

Фрагмент третього ярусу фасаду

Міститься в історичному центрі міста Рима у долині між пагорбами Есківілін, Палатин, Целій неподалік від ансамблів римських форумів. Є архітектурною домінантою в архітектурному середовищі.

Історична довідка

Первісна назва «амфітеатр Флавіїв» походить від династії імператорів, за яких споруду збудовано. Теперішнє найменування «Колізей» з’явилося в середньовіччі і не має однозначного пояснення. За однією версією, воно походить від колосальних розмірів амфітеатру; за іншою — від коло́са, який в добу античності стояв неподалік: то було велетенське скульптурне зображення імператора Нерона, після його смерті перероблене на статую бога Сонця (не збережено).

До 64 тут був став на території саду, що прилягав до Золотого будинку Нерона і йому належав. За наказом імператора Веспасіана з династії Флавіїв цю територію повернуто місту, сад ліквідовано, став осушено і 72 на його місці закладено фундамент найбільшого амфітеатру в Римській імперії. Будівництво завершено 80 за нового імператора з тієї ж династії — Тита. Амфітеатр призначено для гладіаторських (див. Гладіатори) боїв, цькування диких звірів і навмахій (морських боїв). Питання про убивства (страти) ранніх християн на цій арені є дискусійним і достеменно не з’ясовано. Ігри й видовища на честь відкриття амфітеатру тривали 100 днів. 217 споруда зазнала руйнувань унаслідок землетрусу й пожежі, після чого її відбудовано. 404 гладіаторські бої тут заборонено, проте убивства звірів тривали до 523. 484–508 виконано ремонтні роботи, але від 545 споруду почали поступово розбирати на будівельні матеріали. Приміщення використовували як стайні та завод з виготовлення вапна. Землетруси 801 та 847 завдали нових руйнувань, споруда заросла деревами й стала притулком для диких звірів. У 11–12 ст. були спроби використовувати Колізей як оборонну споруду. 1332 на арені відбувалися бої биків. 1349 частина споруди обвалилася внаслідок землетрусу. Протягом 14–18 ст. Колізей розбирали на будівельні матеріали, намагалися влаштувати в ньому фабрику, збудувати на арені церкву і облаштували завод, на якому із гною виробляли аміачну селітру для розташованого неподалік порохового заводу.

Перше наукове дослідження Колізею виконав і опублікував 1485 Л.-Б. Альберті. Пам’ятку від 1749 взяли під свій захист Римські папи, заборонивши руйнування. 1805 розпочато археологічні дослідження, 1806 затверджено проєкт реставрації. Окремі реставраційні роботи з подальшими науковими дослідженнями виконано 1820, 1826, 1828, 1830, 1846–1853, 1874–1895, 1901–1902. 1933 з ініціативи Б. Муссоліні Колізей пристосовано для проведення масових заходів. У 1930-х поряд із Колізеєм від офіційної резиденції Б. Муссоліні у Палаці Венеції через територію античних римських форумів прокладено нову вулицю (тепер вулиця Імператорських форумів), яку використовували для проведення фашистських маршів і парадів. 1938–1940 виконано археологічні дослідження. У 1940-х під Колізеєм прокладено лінію метрополітену, яка пошкодила основу споруди. Реставрацію виконано 1978, 2013–2016. 2010 для туристів відкрито підземелля споруди, 2017 — два горішні яруси. Пам’ятка належить державі й нею опікується Міністерство культурної спадщини і туризму. За його офіційною інформацією Колізей у 2022 відвідало понад 7,5 млн туристів, а грошові надходження від продажу вхідних квитків становили понад 75 млн євро.

Характеристика

Муровано з римського бетону й травертину, туфу та цегли. В обличкуванні стін використано мармур і тиньк. У плані це еліпс розмірами 188×156 м в осях, розміри арени в осях — 85×53 м. Зовнішня фасадна стіна периметром 524 м заввишки 48,5 м поділена на 4 яруси й вирішена мотивом так званої римської композиційної чарунки або матриці. Кожна з них — напівциркульна арка, що спирається на чотиригранні пілони. Фасадну площину пілонів прикрашено напівколоною, яка несе зображення антаблемента (він не є тримальною конструкцією, а тільки зображує її, що характерно для античної римської архітектури). З таких однакових повторюваних арок, що формують кільцеві аркади, утворено три фасадні яруси. Четвертий аттиковий (див. Аттик) ярус — стіна, прорізана прямокутними вікнами й розчленована пілястрами. Архітектурний ордер Колізею підлягає принципу суперпозиції: напівколони першого ярусу — тосканського ордера, другого — іонічного, третього й пілястри четвертого — коринфського. Споруда має 80 радіально розташованих поперечних стін, поєднаних сімома концентричними колами пілонів, мурованих із травертину, висота яких збільшується від арени до зовнішньої стіни. Тримальними конструкціями цієї складної інженерної споруди є система пілонів, поєднаних арками, що несуть циліндричні (у нижніх ярусах) та хрестові (у горішніх ярусах) склепіння. Амфітеатр мав 80 пронумерованих входів: чотири великі аркові на поздовжній і поперечній осях еліпса були призначені для імператора, патриціїв, виносу тіл загиблих гладіаторів і виходу та входу тих, хто вижив; усі інші входи — для громадян Риму. Із входами безпосередньо пов’язані сходи, що вели до глядачевих місць на чотирьох основних ярусах. Продумана система логістики дозволяла заповнювати амфітеатр, розрахований на 50 000 глядачів (45 000 місць для сидіння та 5 000 місць навстоячки), за 15 хвилин, а евакуювати всіх глядачів — за 5 хвилин. Глядачів розміщували навколо арени концентричними рядами кам’яних лав на чотирьох ярусах над подіумом, який мав мармурові крісла, призначені для сенаторів та інших сановних осіб. Для імператора з двох боків арени на подіумі було облаштовано огороджені підвищення (одне для перебування у першій половині дня, друге — у пообідню пору). Поярусна диференціація місць для глядачів відображала соціально-майнову структуру римського суспільства. Над місцями для глядачів під час проведення заходів для захисту від сонця натягували розділений на сектори тент — веларій. Його за допомогою канатів і блоків закріплювати на 240 дерев’яних щоглах, встановлених по периметру споруди у спеціальні отвори в горішньому ярусі фасадної стіни. Операторами веларія були військові моряки, підрозділ яких квартирував поблизу Колізея. Арену Колізея вистеляли дошками й посипали піском. У ній були спеціальні люки, через які на арену знизу піднімалися учасники вистав, звірі, декорації. Під ареною — система мурованих склепінчастих службових приміщень. Арену облаштовано так, що її можна було перетворювати на заповнений водою тимчасовий басейн, у якому відбувалися театралізовані вистави, що представляли морські бої.

Значення

Колізей є найбільшою архітектурною пам’яткою Стародавнього Риму, найповніше збереженою попри численні руйнування. Він є символом Риму як «Вічного міста».

Додатково

Існують і конспірологічні версії походження назви «Колізеум». Середньовічний католицький автор А. да Болонья (14 ст.; тепер Італія) писав, що Колізей був головним у світі святилищем сатаністів. Кожного, хто туди наближався, запитувати: «Colis Eum?» (ти поклоняєшся йому? — тобто Сатані), на що слід було відповісти: «Ego Colo» (я поклоняюсь).

Література

Lugli G. Das Flavische Amphitheater. Roma : Bardi, 1971. 62 p.
Bussagli M. Capire L`Architettura. Firenze : Giunti, 2003. P. 230–231.
Norwich J. J. Great Architecture of the World. New York : DaCapoPress, 2003. P. 70–71.
Connolly P. Colosseum. Arena der Gladiatoren. Stuttgart : Ph. Reclam, 2005. 224 p.
Тимофієнко В. Історія архітектури Стародавнього світу. Київ : Наукова думка, 2006. С. 436–438.
Elkins N. A Monument to Dynasty and Death: The Story of Rome's Colosseum and the Emperors Who Built It. Baltimore : Johns Hopkins University Press, 2019. 168 p.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Колізей // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Колізей (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 09.05.2024