Ватикан, місто
|
Ватикан, місто | |
|---|---|
| Країна | Італія |
| Місце розташування | Рим |
| Площа | 44 га |
| Рік внесення | 1984 |
| Критерії | (i)(ii)(iv)(vi) |
Ватика́н, мі́сто (англ. Vatican City) — комплекс храмів, палаців, архітектурних пам’яток і музеїв (Ватикан); пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (з 1984, №286)
Зміст
Розташування. Складники
Міститься у північно-західній частині історичного центру міста Рима на правому березі р. Тибру. Як пам'ятка за типом належить до визначних місць і включає ансамбль архітектурних та мистецьких творів епохи Відродження та бароко, що справив тривалий вплив на розвиток світового мистецтва від 16 ст. Складниками пам'ятки є: Собор Святого Петра в Римі, Площа Святого Петра в Римі, Бельведер у Ватикані, Сикстинська капела, Ватиканські гроти, Ватиканська апостольська бібліотека, Ватиканські музеї, Ватиканська пінакотека, історичний музей Ватикану та Ватиканські сади. Собор Святого Петра є головною архітектурною домінантою не тільки Ватикану, а й м. Рима.
Площа території пам’ятки дорівнює площі основної території Ватикану (без екстериторіальних володінь у м. Римі) й становить 44 га. Буферну зону не визначено.
Історична довідка
Місце гробниці Петра (апостола), першого з безперервної спадкоємності римських понтифіків, є головним центром паломництва, безпосередньо пов’язаним з історією християнства. Це зумовило поступове формування архітектурно-мистецького ансамблю виняткової цінності. Під собором Святого Петра, створеним у 16 ст. під керівництвом провідних архітекторів світу доби Відродження, збережено залишки першої базиліки, яку заснував імператор Костянтин І Великий, а також руїни цирку імператорів Калігули й Нерона та некрополь І ст. н. е. з могилою апостола Петра.
З ініціативи папи Юлія II 1506 започатковано нову мистецьку епоху, пам'ятками якої стали оздоблення станців (кімнат) Рафаеля Санті у папському палаці та Сикстинської капели — фресками Мікеланджело Буонарроті. Одночасне з цим будівництво нового собору, завершене 1626, стало наслідком спільної творчості Д. Браманте, Рафаеля, Мікеланджело, Дж. Берніні, К. Мадерно (1556; Швейцарія — 1629; тепер Італія) і Дж. делла Порта. Ватиканський апостольський палац є результатом довгої серії доповнень і модифікацій, що ними, починаючи від середньовіччя, папи змагалися один з одним у пишності своєї резиденції. Первісну будівлю 13 ст. папи Миколая III розширено протягом 15–17 ст. і перетворено на універсальну культурну модель для епох Відродження і бароко (Бельведер у Ватикані). 1475 папа Сікст IV заснував Ватиканську бібліотеку; її збірки рукописів і книг, гравюр, малюнків, монет і предметів декоративно-ужиткового мистецтва постійно поповнювали протягом сторіч, перетворивши на безцінне сховище культури людства. Від середини 18 ст. зусилля пап спрямовано на розширення приватних колекцій старожитностей, які стали публічними музеями, доступними для вчених і знавців; так започатковано Ватиканські музеї.
Для розміщення класичних скульптур побудовано нові будівлі (Музей Пія–Климента), що стало етапним явищем у розвитку музейного будівництва в Європі. Традиції папського патронату продовжено протягом 19–20 ст. новими різноманітними колекціями та будівлями для розміщення їх. Завдяки цьому Ватикан справляв глибокий вплив на розвиток мистецтва від 16 ст. Архітектори відвідували його, щоб вивчати твори Д. Браманте, Мікеланджело, Дж. Берніні. Як у Європі, так і за її межами, ватиканські споруди й твори образотворчого, декоративно-ужиткового та монументального мистецтва намагалися копіювати, імітувати й творити за цими взірцями.
Від 1980-х виконано масштабні реставраційні роботи. Це забезпечило матеріальне збереження культурної спадщини та посилило її здатність транслювати свої цінності в сучасному світі. Державний орган, відповідальний за збереження та обслуговування собору Святого Петра (італ. Fabbrica di S. Pietro), створений 1506, діє дотепер. Наявний правовий механізм і традиційна система управління є адекватними та забезпечують ефективний захист пам'ятки. Стан її збереження постійно ретельно контролюють. Особливу увагу звертають на мінімізацію негативного впливу кількості паломників і відвідувачів.
Характеристика
Як незалежна держава, визначена Латеранським договором 11.02.1929, (див. Латеранський конкордат) Ватикан поширює свій територіальний суверенітет на площі 44 га в центрі м. Рима: Ватикан оточено мурами з баштами й бастіонами та відкрито до міста колонадою на площі Святого Петра авторства Дж. Берніні. Межі міста-держави включають як шедеври архітектури й мистецтва, так і діяльні інституції, що засвідчують унікальну культурно-історичну спадкоємність та вирішальну роль, яку відіграла ця місцина в історії людства. Центр християнства від 4 ст., постійне місце перебування Пап Римських, Ватикан є водночас головним священним містом для католиків, важливою археологічною пам’яткою Стародавнього Риму і одним із головних культурних орієнтирів як для християн, так і для людей інших поглядів і вірувань. На цій компактній території зосереджено унікальну колекцію мистецьких і архітектурних шедеврів, центром якої є собор Святого Петра з площею, оточеною подвійною колонадою, що межує з капелами, палацами й садами, частково доступними для публіки.
Собор є найбільшою релігійною спорудою у світі. Самостійну історико-культурну цінність мають: капела Миколая V, прикрашена фресками блаженного Фра Анджеліко (1395–1455; тепер Італія), покої Борджіа з фресками Пінтуріккйо (1454–1513; Італія), станци Рафаеля та його учнів, Сикстинська капела, фрески якої розпочали П. Перуджино, С. Боттічеллі та інші художники; їх завершив у 16 ст. фресками на склепіннях та монументальною композицією «Страшний суд» Мікеланджело. Він же автор фресок у Паулінській капелі. Увесь ансамбль зберіг свої первісні характеристики й цілісність. Виняткові містобудівні, архітектурні та естетичні цінності, навіть при наявності послідовних хронологічних доповнень, зміни форм та стилістики, незмінно підтримують найвищі стандарти художньої якості та майстерності. Так сформовано органічне ціле, якому притаманна незрівнянна гармонійність. Цивільні та сакральні споруди, що їх використовували протягом багатьох сторіч, зберігають у сучасному світі свої релігійні, культурні, інституційні та дипломатичні функції без змін. Все це відповідає необхідним умовам автентичності, оскільки більшість складників збережено у первісному вигляді. Вони правдиво репрезентують оригінальні духовні та культурні цінності.
Значення
Ватикан як одне з найсвятіших місць у християнському світі є свідченням історії, яка налічує близько двох тисячоліть, і великим духовним центром, що впливає на сучасний світ. З огляду на це його включено 1984 до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО під №286 за критеріями (i)(ii)(iv)(vi) як місце гробниці Святого Петра та центр паломництва, важливий для історії християнства. Понад тисячу років людство накопичувало в цьому привілейованому місці скарби своєї колективної пам’яті (рукописи та книги) і свого універсального генія (твори мистецтва). Водночас це найвизначніший твір сакральної та палацової архітектури епохи Відродження та бароко.
|
Джерело
- Vatican City // UNESCO World Heritage Convention. URL: https://whc.unesco.org/en/list/286/
Література
- Bussagli M. Capire L`Architettura. Firenze : Giunti, 2003. P. 298–299; 304–305.
- Norwich J. J. Great Architecture of the World. New York : DaCapoPress, 2003. P. 152–153; 174–175.
- Вечерський В. В. Курс історії архітектури. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва, 2006. С. 138–141.
- Gallico S. Vatican. Roma : Edizioni Musei Vaticani — ATS Italia Editrice, 2006. 160 p.
- Frommel C. Architettura del Rinascimento Italiano. Milano : Skyra, 2014. 360 p.
- Guagliumi S. Donato Bramante. Pittore e sommo architetto in Lombardia e a Roma. L'uomo, le idee e l'opera. Milano : Silvia, 2014. 48 p.
- Scribner III Ch. Gianlorenzo Bernini: Impresario of the Baroque. New York : Carolus Editions, 2014. 128 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Ватикан, місто // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ватикан, місто (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 13.01.2025
