Будівництво
Будівни́цтво — багатозначний термін.
1) Процес зведення будівель і споруд, що містить також їх капітальний і поточний ремонти, реконструкцію, реставрацію та реновацію.
2) Об’єкт, що будують, разом із територією, на якій виконують будівельні роботи.
3) Вид архітектурної та інженерної діяльності — процес практичної реалізації архітектурного, інженерного проєктів.
4) Галузь матеріального виробництва, в якій створюють і реконструюють основні фонди виробничого і невиробничого призначення: будівлі, споруди, їхні комплекси, інженерна і транспортна інфраструктура (див. Будівництво капітальне).
Залежно від призначення об’єктів розрізняють будівництво
- промислове;
- енергетичне;
- гідротехнічне;
- транспортне;
- сільське;
- житлово-цивільне.
Його продукція — закінчені й підготовлені до введення в експлуатацію нові й реконструйовані виробничі споруди, житлові й громадські будівлі, енергетичні, гідротехнічні, транспортні та інші споруди.
Соціальний характер і соціальну значущість будівництва визначають його включеністю у систему архітектурної діяльності, в якій будівництву передує проєктування. Після завершення будівництва починається експлуатація, тобто споживання його продукту — функціонування будівель, споруд, їхніх комплексів як штучного середовища життєдіяльності людини.
Будівництво відрізняється від інших видів виробництва тим, що його здійснюють просто неба безпосередньо на місці використання продукції. Його створюють і використовують протягом тривалого часу (виробничий цикл триває від декількох місяців до декількох років, період експлуатації обчислюють десятиріччями).
В Україні будівництво розвинулося з часів трипільської культури і представлене численними архітектурними пам’ятками різних історичних епох.
Як і будь-яке виробництво, будівницво в історичному розвитку пройшло ручний, механізований (машинний) і автоматизований етапи. Проте тепер у процесі будівництва одночасно присутні елементи й виробничі процеси, властиві усім трьом етапам. Науково-технічний прогрес і зростання обсягів будівельних робіт супроводжуються розвитком будівельної індустрії та спеціалізацією будівельних організацій, які тепер, на відміну від радянської доби, є суб’єктами господарювання приватної форми власності.
Індустріальне будівництво найпоширеніших типів будинків, які проєктують і зводять з урахуванням потреб масового споживача, називають масовим будівництвом. Воно розвинулося наприкінці 1950-х у колишньому СРСР та в Україні як складова частина великих програм розвитку народного господарства з метою вирішення житлової проблеми у загальнодержавному масштабі. Це було спорудження багато разів повторюваних будівель (житлові будинки, школи, будинки дитячих установ, торгівлі та обслуговування, виробничі споруди тощо). Воно супроводжувалося типізацією архітектурно-планувальних вирішень будинків, уніфікацією будівельних конструкцій та виробів, створенням розвинутої будівельної індустрії. Тепер в Україні за цими принципами будують соціальне житло. Органом державного регулювання будівництва в Україні є Міністерство розвитку громад та територій (Мінрегіон) України, до повноважень якого належать технічне регулювання і стимулювання науково-технічного розвитку, експертиза, державний архітектурно-будівельний контроль і нагляд, програми житлового будівництва, професійна атестація тощо.
Література
- Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 280.
- Halliday S. Sustainable Construction. 2nd ed. London; New York : Routledge, 2018. 478 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Будівництво // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Будівництво (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 31.05.2021
