Адріан

Адріан. Патріарх Московський та всієї Русі

Адріа́н (рос. Адриан, світське ім’я — Андрій; 02.10.1627, за іншими даними, 1636, м. Москва, тепер РФ — 15.10.1700, там само) — церковний діяч, Патріарх Московський та всієї Русі у 1690–1700.

Адріан

Справжнє ім’я Андрій
Рік народження 1627 або 1636
Місце народження Москва, Росія
Рік смерті 1700
Місце смерті Москва, Росія
Напрями діяльності релігія

Життєпис

Відомостей про життя до прийняття постригу, як і про рік і місце прийняття постригу, не збереглося. Став відомим після зближення наприкінці 1670-х з Патріархом Московським та всієї Русі Йоакимом. 1678 висвячений останнім на архимандрита Чудового монастиря. 21.03.1686 патріарх Йоаким хіротонував Адріана на єпископа Казанського і Свіязького з піднесенням до сану митрополита. Після смерті Йоакима 24.08.1690 за наполяганням матері Петра І, цариці Наталії Кирилівни Наришкіної, Адріан став предстоятелем Церкви.

Діяльність

Після придушення владою бунту стрільців 1682 Адріан як найдовіреніша особа патріарха клопотав перед царським двором щодо прийняття стрілецької чолобитної про покаяння бунтівників і вибачення їхньої провини.

Як настоятель Чудового монастиря відзначився боротьбою за чернечу доброчесність. За його розпорядженням у монастирському храмі було влаштовано окремі місця для вірян чоловічої й жіночої статі, навіть споруджено окремі входи до церкви.

Як глава Церкви вважав своїм головним завданням спрямування її «греко-руським шляхом», перешкоджання поширенню впливу Заходу на Росію. Послідовно боровся з будь-якими проявами єресі. Зокрема, відповідно до його наказу за звинуваченням у неправильному трактуванні таїнства євхаристії до Іпатіївського монастиря (м. Кострома) було заслано вчителів школи в Заіконоспаському чоловічому монастирі (м. Москва) братів Ліхудів, які написали богословський трактат «Про єдину східну й західну церкву» («О единой восточной и западной церкви»).

За ініціативи Адріана з метою захисту православ’я підготовлено твір «Щит віри», проведено два Собори Російської православної церкви (РПЦ), за постановою яких підозрюваних у єресі єпископів позбавлено кафедр і заслано до Соловецького монастиря (Соловецькі острови).

Адріан послідовно виступав проти реформ Петра І, скерованих на європеїзацію Росії. Йому належить кілька послань, у яких обстоюється думка про недоцільність «ламання» старовини (зокрема, в одному з них Адріан заперечував впроваджувану царем практику гоління бороди). Виборюючи незалежність Церкви від світської влади, Адріан розпорядився зібрати всі права і привілеї, надані Церкві з часів перших християнських князів Русі й до кінця 17 ст., маючи намір включити їх до нового уложення законів. Однак, якщо у перші роки патріаршества Адріан мав вплив на державні справи, згодом він повністю відмовився від спроб впливати на державну політику. З часом Адріан дозволив усунути себе і від управління церковними справами, делегуючи вирішення важливих справ Собору. Це пояснюють тиском з боку Петра І й відсутністю у патріарха вольових якостей, а також (після 1696) його хворобою. Стосунки патріарха з царем ще більше ускладнилися після відмови Адріана постригти в черниці царицю Євдокію (1698).

Відомо про постійні конфлікти патріарха з Київською митрополією, щойно переведеною у підпорядкування Московській патріархії. Внаслідок антиукраїнської політики РПЦ від Київської митрополії у цей період відійшли Перемишльська та Львівська єпархії.

Після смерті Адріана Петро І заборонив обрання нового патріарха на невизначений термін, а 1721 замінив інститут патріаршого правління світським органом керівництва церковними справами — Святішим Синодом.

Праці

  • "Щит веры" (1691).
  • Две грамоты: «Ближнему боярину Алексею Семеновичу Шеину» под Азов (1696).
  • «Выписка прав и правителей греко-российской церкви».

Література

  1. Письма и бумаги Петра Великого. Т. 1. Санкт Петербург : Государственная типография, 1883. 998 с.
  2. Скворцов Г. Патриарх Адриан, его жизнь и труды в связи с состоянием Русской Церкви в последнее 10-летие XVII века. Казань : Центр. тип., 1913. 370 с.
  3. Соловьев С. М. История России с древнейших времен. Кн. 7. Москва : Мысль, 1991. 149 с.
  4. Устрялов Н. История царствования Петра Великого: в 4 т., 6 кн. Репринт. изд. Санкт Петербург : Альфарет, 2008. Т. 1. 496 с.
  5. Черенюк Я. Передумови реформи вищого церковного управління Російської Православної Церкви на початку XVIII століття // Волинський благовісник. 2013. № 1. С. 147-153.

Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Горобець В. М. Адріан // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Адріан (дата звернення: 27.01.2021).

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ