Кносський палац
Кно́сський пала́ц (грец. Ανάϰτορο Κνωσού) — архітектурно-археологічна пам’ятка поблизу м. Іракліона на о. Крит, Греція.
Міститься на пагорбі за 5 км на південний схід від м. Іракліона — адміністративного центру о. Крит і за 8 км від берега моря (у стародавні часи берег був за 2 км від палацу).
Зміст
Історична довідка
Люди тут мешкали від доби неоліту. Спорудження палацу розпочато наприкінці 3 тис. до н. е. Історики й археологи виділяють три етапи розвитку архітектури на о. Крит і, відповідно, три етапи розбудови палацу:
- ранньомінойський період — 3000–2200 до н. е. (етап старих палаців);
- середньомінойський період — 2200–1600 до н.е. (етап нових палаців);
- пізньомінойський період — 1600–1150 до н.е. (занепад архітектури).
Орієнтовна межа між останніми двома періодами приурочена до землетрусу 1570 (або 1628) до н. е., коли палац було зруйновано, а потім відбудовано. Наступний землетрус і руйнівне цунамі сталися орієнтовно 1450–1400 до н. е. і пов’язані з вибухом вулкана на о. Санторін (о. Фера): розтощені уламки тодішніх критських кораблів дотепер знаходять у горах. Ту природну катастрофу, ймовірно, відображено в легенді про Атлантиду, яку зафіксував Платон.
Палац розбудовували від початку 2 тис. до н. е. до 15 ст. до н. е. Цьому сприяв потужний критський флот, який домінував у Середземномор’ї і зробив непотрібними будь-які оборонні споруди на острові. До етапу старих палаців належить так званий протопалац у Кноссі й аналогічний йому — у м. Фесті. Особливостями архітектурного устрою були: компонування приміщень довкола внутрішнього прямокутного в плані двору, орієнтованого з півдня на північ; наявність другого ритуального двору; багатоповерховість житлових приміщень; винайдення і застосування Егейського архітектурного ордера, у якому дерев'яний фуст колони розширюється вгору, спирається на конічну базу, має капітель з ехіном і абаком та несе тричастинний антаблемент.
Етап нових палаців став часом найвищого розквіту критського зодчества. Тоді палац у Кноссі значно розбудовано довкола внутрішнього двору. Розміщення комплексу на гористому рельєфі дозволило облаштувати тераси й основні споруди заввишки в кілька поверхів, зі світловими колодязями, а в північно-західному куті — театральний майданчик. У науці панує версія про раптову загибель Кносського палацу внаслідок якогось катаклізму орієнтовно в 14 ст. до н. е. Це пов’язують із вторгненням на острів ахейців (за іншою версією — на межі 13–12 ст. при вторгненні дорійців). Спадщина Мінойської і Крито-Мікенської культур стала основою розвитку Давньої Греції, проте зруйнований Кносський палац зник під земляним пагорбом з оливковим гаєм.
Першим на археологічні залишки палацу натрапив 1878 місцевий археолог-аматор М. Калокаїрінос (1843–1907; тепер Греція). 1883 археологічні дослідження тут прагнув виконати Г. Шліман, проте не зміг домовитися з власником земельної ділянки про вартість її викуплення. 1894 сюди прибув археолог А. Дж. Еванс (1851–1941; Велика Британія). Не отримавши державного фінансування, він коштом своєї родини викупив увесь пагорб і 1900 розпочав систематичні археологічні розкопки, що відкрили унікальний архітектурний комплекс. Еванс виконав його консервацію і музеєфікацію із застосуванням методу фрагментарної реставраційної реконструкції. Унаслідок цього отримав всесвітню славу й численні нагороди. Йому встановлено пам’ятник біля входу в Кносський палац, який тепер є одним із найбільш відвідуваних музеїв просто неба у Греції.
Із Кносським палацом пов’язано античний грецький міф про Мінотавра — сина критського царя Міноса, котрий мешкав у палаці-лабіринті, збудованому зодчим Дедалом. Мінотавра переміг Тесей, вибравшись із заплутаного лабіринта за допомогою нитки Аріадни. Назва «лабіринт», якою позначали складне й заплутане розпланування Кносського палацу, походить від неодноразово зображеного на стінах лабриса — критської сокири з двома лезами, симетрично розташованими щодо обуха. Від імені царя Міноса походить запропоноване Евансом найменування культури археологічної — Мінойська.
Характеристика
Палац майже квадратний у плані зі стороною близько 150 м і загальною площею 20 000 кв. м. 800 (первісно — 1300) палацових приміщень, розташованих на різних поверхах, згруповано навколо прямокутного в плані відкритого внутрішнього двору, видовженого з півночі на південь. Приміщення з’єднували коридори, сходи, пандуси, галереї, лоджії та інші переходи. Із західного боку двору містилися в основному парадні й культові приміщення, зі східного — житловий квартал, що включав також офіційні зали. Складські та господарські зони з майстернями займали значну територію на периферії — уздовж західної стіни та у північно-східному куті. Усі кімнати, зали й комори були прямокутними в плані, з плоскими перекриттями. Приміщення у багатоповерхових частинах палацу (до 4 поверхів) освітлювали й вентилювали переважно через внутрішні світлові дворики, поєднані зі сходами. Відкритий західний двір мав допоміжне значення.
У палац вели чотири основні входи. З півночі — уздовж театрального майданчика, призначеного для ритуальних дійств, через тринавову залу потрапляли до фланкованого високо поставленими колонами проходу, який вів до центрального двору. На нього виходив західний фасад споруди у вигляді ризаліту й виступів, облицьованих вертикальними кам’яними плитами. Вхід до приміщень влаштовано в південно-західному куті. З відкритого вестибюля потрапляли до коридору процесій із фресками, де в натуральну величину зображено кілька сотень юнаків і дівчат, які урочисто несли дари. Коридор підводив до колонного вестибюля і сходів на другий поверх з низкою парадних зал, розташованих у двох рівнях і оформлених колонадами й рядами пілонів. Далі коридор виходив у внутрішній двір. До цієї частини палацу можна було потрапити й через південно-західний ступінчастий портик сходами по схилу пагорба уздовж колонади з одного боку й стіни з фресками — з іншого. Східний вхід вів на терасу, з якої потрапляли до приймальні правителя — так званої зали двосічної сокири (лабріса).
До більшості напівтемних приміщень входи влаштовано із внутрішніх двориків. Колонади різних розмірів позначали західну частину двору, де лоджії, колонні галереї та ряди пілонів контрастували з гладенькими площинами, а певне розмаїття вносили ризаліти й кріповки горішніх поверхів. Головним композиційним (див. Композиція) акцентом тут була вхідна лоджія з колоною посередині та відкритими сходами, що вели до розташованих вгорі парадних приміщень. Поряд з нею міститься так звана тронна зала, освітлена з маленького світлового дворика. Уздовж стін зали є лави для сидіння, а посередині їх — трон з алебастру. Стіни прикрашено фризом із сакральними геральдичними розписами, де серед рослин зображено грифонів. Для ритуальних обмивань перед входом — кам’яна чаша. З іншого боку вхідної лоджії, за колонадою, містилося маленьке тричастинне святилище зі стилізованим зображенням священних рогів бика.
Східну частину палацу поділено на дві частини коридором, орієнтованим із заходу на схід. На північ від нього містилися господарські приміщення, керамічні майстерні, склади з піфосами для зберігання зерна і амфорами для вина й оливкової олії. З південного боку заглиблена у землю частина палацу містила житлові кімнати. Тут застосовано композицію так званого критського мегарона, що засвідчують зала двосічної сокири й «кімната цариці» (це та інші приміщення палацу навмання назвав Еванс). Кімната цариці з’єднана з гарно прикрашеною кімнатою з ванною, до якої подавали воду акведуком і відводили стічні води. У палаці були спеціально влаштовані цистерни-басейни для зберігання води. Освітлення приміщень і їхнє сполучення між собою на чотирьох поверхах забезпечували відкриті сходи. Серед них вирізняються парадним вирішенням так звані великі сходи — комунікаційний центр усієї житлової групи приміщень. Багато інтер’єрів тут прикрашали фрескові розписи, частину з яких реставровано і передано на зберігання до Археологічного музею у м. Іракліоні, а на їхніх автентичних місцях експонують відповідні копії.
Основні риси Кносського палацу, які роблять його унікальним у світовій архітектурі:
- складна гра об’ємів, освітлених і затінених просторів;
- багатоповерховість й облаштування численних терас;
- зміна рівнів підлог приміщень, численні пандуси і сходи надають внутрішньому простору динамічності;
- відсутність анфілад, заплутаність плану (яка породила легенду про лабіринт);
- широке застосування своєрідного ордера архітектурного;
- активне використання декоративного живопису і пластики у формуванні художнього образу палацу.
Тут також були мегарони оригінального місцевого типу, з’явилися найперші театральні майданчики, перистильні двори, бруковані шляхи й вулиці, інженерні мережі (водогін і каналізація), ванні кімнати з кам’яними й теракотовими (див. Теракота) ваннами різних розмірів. Характерна й відсутність окремих культових споруд, оскільки релігійні ритуали виконували на жертовниках, здебільшого просто неба, або в палацових приміщеннях.
Значення
Кносський палац є найяскравішою пам’яткою Егейської культури. З огляду на це з ініціативи Греції його внесено до Попереднього списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (Tentative List) у складі номінації «Мінойські палацові комплекси (Кносс, Фест, Малія, Закрос, Кідонія)». Остаточному занесенню цієї номінації до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО перешкоджає критичне ставлення сучасних археологів, реставраторів та пам’яткоохоронців до методу фрагментарної реставраційної реконструкції, що до нього вдався Еванс під час муєеєфікації Кносського палацу: це, нібито, понизило ступінь автентичності пам’ятки й перешкоджає подальшим її науковим дослідженням.
Галерея
|
Додатково
Кносський палац своїм існуванням (з великими складськими приміщеннями) наочно і неспростовно вказує на справжнє джерело влади у прадавніх суспільствах. Владу породжують не зброя і насильство, а ефективний контроль над значними запасами продовольства. Для цього необхідні відповідна інфраструктура (споруди) й розвинена логістика, писемність і математика для фіксації, підрахунку й контролю цих запасів, їхня озброєна охорона тощо. Про аналогічні принципи свідчать також залишки великих інкастельованих (пристосованих до оборони) палаців фараонів у Стародавньому Єгипті.
Джерело
- Tentative List: Minoan Palatial Centres (Knossos, Phaistos, Malia, Zakros, Kydonia) // UNESCO World Heritage Convention. URL: https://whc.unesco.org/en/tentativelists/5860/
Література
- Norwich J. J. Great Architecture of the World. New York : DaCapoPress, 2003. P. 54.
- Вечерський В. Курс історії архітектури. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва, 2006. С. 31–33.
- Тимофієнко В. Історія архітектури Стародавнього світу. Київ : Наукова думка, 2006. С. 90–94.
- Iozzo M. Art and History of Crete. Florence : Bonechi, 2009. 159 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Кносський палац // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Кносський палац (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 03.07.2024
