Басейн (будівництво)

Басейн перед парковим фасадом Верхнього Бельведеру у Відні, Австрія.
Фото В. Вечерського
Басейн курортного готелю поблизу м. Іракліона на острові Крит, Греція.
Фото В. Вечерського

Басе́йн (фр. bassin — миска) — штучна водойма з устаткуванням для зміни води.

Історична довідка

Відомі з найдавніших часів у країнах Стародавнього Сходу та в Античності; їх використовували для ритуального омивання.

В Європі з 17 ст. стали невід’ємною частиною палацово-паркових ансамблів у поєднанні з фонтанами і скульптурою, нерідко утворюючи систему штучних водойм (Версальський палац і парк), що мали декоративні й рекреаційні функції.

У 19 — на початку 20 ст. на термальних курортах великі басейни стали головними спорудами купалень, що виконували оздоровчі функції (Купальні І. Сечені у м. Будапешті, Угорщина — найбільші в Європі).

Різновиди

Види басейнів як гідротехнічних споруд:

  1. Бризкальний — відкритий басейн із системою напірних трубопроводів і бризкальних пристроїв. Призначений для охолодження води у теплових установках шляхом її розбризкування в повітрі з подальшим накопиченням і поверненням до системи.
  2. Дослідницький — відкритий або закритий басейн з устаткуванням, призначений для дослідження гідромеханічних характеристик тіл.
  3. Гідромасажний — відкритий або закритий басейн із підігрівом води, оснащений системою гідромасажу.
  4. Плавальний — споруда, всередині якої є штучна водойма (ванна), призначена для плавання, тренувань, спортивних змагань зі стрибків у воду, одиночного та синхронного плавання, водного поло тощо. Обладнують вишками для стрибків, стартовими тумбами, роздільними смугами, трибунами, роздягальнями й душовими, спортивними залами.

Такі басейни класифікують на літні й всесезонні, відкриті й закриті.

Їх розрізняють за: призначенням (спортивні, купальні, навчальні, комбіновані), розмірами, характером використання, конструктивними матеріалами (бетонні, сталеві, композитні), обладнанням (комплексний, трансформований, мобільний), способом подачі води (переливний і скімерний).

Пересічно довжина бассейну — 25–50 м, ширина — 11,4–25 м, глибина — 1,2–6 м, ширина доріжки — 2,25–2,5 м. Воду в басейнах готують (підігрів, рециркуляція, фільтрація, хімічне або біологічне знезараження).

Для проведення Олімпійських ігор та чемпіонатів світу розмір басейну встановлено 50 × 25 м, глибина — не менше 2 м, із 10-ма доріжками по 2,5 м завширшки, з температурою води 25–29 °C.

В Україні плавальні басейни розмірами від 12 × 4 м до 50 × 25 м відповідно до їхньої величини та обладнання поділяють на басейни районного, регіонального, національного масштабу, а також басейни акватикцентрів класів А і Б.

Література

  1. Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 45–46.
  2. Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва ; Головкиївархітектура, 2002. С. 55.
  3. Синій С. В., Сунак П. О., Шостак А. В. Сучасні конструкції штучних плавальних басейнів // #Сучасні технології та методи розрахунків у будівництві. 2014. Вип. 2. С. 121–124.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Басейн (будівництво) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Басейн (будівництво) (дата звернення: 20.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
01.01.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ