Ахейці

Ахе́йці (грец. Ἀχαιοί) — одне з чотирьох основних давньогрецьких племен (поряд із дорійцями, еолійцями та іонійцями).

У поемі «Іліада» Гомера (складена близько 9 ст. до н. е., описувані події, ймовірно, датовано другою половиною 13 — поч. 12 ст. до н. е.) етнонім «ахейці» вжито в широкому значенні стосовно греків загалом, однак немає прямих свідчень про використання давніми греками цього терміна як самоназви.

Згідно з міфологічним переказом, наведеним Псевдо-Аполлодором, міфічним прабатьком ахейців вважали Ахея, сина Ксута (Ксуфа), брата прабатька іонійців Іона, онука прабатька греків Геллена.

На межі 3–2 тис. до н. е. ахейці мігрували на територію сучасної Греції з півночі, асимілювавши і частково витіснивши догрецькі населення. Цього періоду стосуються свідчення Геродота і Павсанія про те, що до міграції дорійців на п-ів Пелопоннес племена ахейців населяли Арголіду та Лаконію (захід і південь півострова Пелопоннес).

У першій половині 2-го тисячоліття до н. е. ахейці населяли півострів Пелопоннес і сформували перші держави регіону.

У середині 2-го тисячоліття до н. е. ахейці завоювали острів Крит та численні острови Егейського моря. Сформована ними Мікенська цивілізація зберегла елементи догрецької мінойської культури. Пам’ятки матеріальної культури ахейці цього періоду виявлено у Леванті, на островах Сицилія та Мальта, в Єгипті, Південній Італії, а поселення представників Мікенської цивілізації — на островах Егейського моря та Кіпрі.

На межі 13–12 ст. до н. е. Мікенська цивілізація занепала у зв’язку з вторгненням племен дорійців. У цей період ахейців витіснено на північний захід острова Пелопоннес до Ахаї.

Література

  1. Ridgeway W. The Early Age of Greece : in 2 vol. New York : Cambridge University Press, 2014.

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
16.09.2020

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ