Пластика (архітектура)

Пла́стика (від грец. πλαστική — пластичний, піддатливий) — сукупність елементів, які утворюють архітектурну форму.

Пластика бічного фасаду дзвіниці Софійського монастиря у м. Києві

Пластика визначає рельєфність, розчленованість і співмірність з людиною архітектурної форми, що робить її психологічно комфортною. Пластики досягають використанням як на фасадах, так і в інтер’єрах таких елементів і архітектурних деталей як ризаліти, портики, тераси, колонні й аркадні (див. Аркада) галереї, балкони, лоджії, еркери, кріповки, ніші, а також декору порталів, вікон, карнизів, творів скульптури у вигляді барельєфів, горельєфів і повнофігурних композицій, монументального живопису.

Ступінь наявності пластики в архітектурній формі називають пластичністю. Це об'єктивна геометрична характеристика архітектурної форми й водночас — її позитивна емоційно-оцінна характеристика, що засвідчує гармонійність та органічність твору архітектури.

У фаховій літературі пластику іноді помилково протиставляють тектоніці, тоді як насправді вони є засобами архітектурної виразності, за допомогою яких створюють естетично виразну архітектурну форму.

Література

Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 217.
Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва ; Головкиївархітектура, 2002. С. 331.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Пластика (архітектура) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Пластика (архітектура) (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 16.11.2023