Абак


Абак

Аба́к (грец. ἄβαξ, ἀβάκιυν, лат. аbacus — дошка), абака — у давніх греків і римлян — лічильна дошка, яку застосовували для арифметичних обчислень. Абак поділявся на смуги, по яких пересували камінці, монети тощо. Серед античних абаків розрізняють грецький (саламіс, названо за місцем першої знахідки зразка абака на о. Саламін) і римський (калькулія та ручний абак) різновиди. Найдавніший збережений давньогрецький абак датується бл. 300 до н. е. У Західній Європі абак використовувався до 18 ст. Рахівниці 19–20 ст. за зовнішнім виглядом і будовою є близьким аналогом абака. У Китаї та інших країнах Далекого Сходу до 20 ст. використовувався схожий на абак пристрій — суань-пань, який, ймовірно, було запозичено у римлян у 1–2 ст. н. е. В Японії з 16 ст. використовують аналог абака соробан.

Абака - рахівниця

У номографії — особливе креслення (т. з. сітчаста номограма): графічне подання функціональної залежності з багатьма змінними, яке дає змогу користувачеві без обчислень (за допомогою порівняння та інших простих операцій) отримувати кількісні та якісні характеристики цієї залежності. До початку ери загального використання комп’ютерів сітчасті номограми широко застосовувалися для розв’язання громіздких інженерних задач, пов’язаних із необхідністю наближеного розв’язання рівнянь, пошуку екстремумів тощо.

Література

  1. Pullan J. M. The History of the Abacus. New York, 1968.
  2. A History of Computing technology. Los Alamitos, 1997.

Автор ВУЕ