Ризаліт

Ризалі́т (від італ. risalita — виступ) — частина будівлі (споруди), що виступає назовні за основну площину фасадної стіни.

Ризаліти на фасадах палацу Сумовських у м. Сумах.

Ризаліти, увінчані трикутними фронтонами й наметовими дахами, на фасадах палацу Вишневецьких у Вишнівці

Ризаліт, на відміну від кріповки, виступає вперед більше, ніж на товщину стіни, але менше, ніж на ширину будівлі (споруди). Це дає можливість за потреби влаштовувати у бічних стінах ризаліту вікна і двері. Виступ ризаліту на всю висоту фасаду, від фундаменту до вінчального карниза, зазвичай прямокутний у плані, але може бути і гранчастим чи напівциркульним (у вигляді напівротонди). Як правило, на кожному з фасадів будівлі (споруди) ризаліти розміщують симетрично, прикрашають портиками, колонами, напівколонами, пілястрами й увінчують фронтонами, аттиками, парапетами, балюстрадами, вежами, куполами, наметовими дахами тощо (Вишневецьких палац у Вишнівці).

Ризаліти не впливають суттєво на розпланування будівлі (споруди), але значно збагачують її загальну композицію і пластичну виразність фасадів.

У добу Відродження ризаліти застосовували в репрезентативних спорудах (палацах, ратушах тощо); найбільшого поширення набули в стилях бароко, класицизму, історизму. Для стилю модерн характерне асиметричне (див. Асиметрія) розміщення ризалітів на фасадах будівель.

Література

Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 361.
Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва ; Головкиївархітектура, 2002. 472 с.
Безродний П. Архітектурні терміни. 2-ге вид., випр. та допов. Київ : Вища школа, 2008. С. 189.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Ризаліт // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ризаліт (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 13.12.2023