Фриз

Фриз [ фр. frise, від лат. лат. Phrygium (opus) — фригійський (твір)] — багатозначний термін.

Фризи: а — вавілонський; б — класичний ордерний; в — геометричний; г — з рослинно-геометричним орнаментом; д — аркатурний

1) У класичних ордерах архітектурних — середня частина антаблемента, розміщена над архітравом і під карнизом.

У доричному ордері фриз складається із тригліфів і метоп, що чергуються.

В іонічному і коринфському ордерах поверхня фриза може бути гладенькою або прикрашеною рельєфами.

2) Елемент архітектурного декору у вигляді горизонтальної довгої смуги ліпних, різьблених або живописних зображень чи орнаментів. Використовують для членування фасадів та прикрашання інтер’єрів будівель і споруд. Декор фризів залежить від архітектурних стилів та історичних епох: для романського стилю характерні аркатурні та прості геометричні фризи, для готики — рослинні, зооморфні й антропоморфні мотиви, для ренесансу — фризи з античними мотивами. В інтер’єрі фриз зазвичай влаштовували у горішній частині стіни, під стелею чи склепінням.

У повсякденності фризом часто називають будь-яку орнаментовану смугу.

Фриз (позначено жовтим) доричного ордера
Скульптурний фриз (на синьому тлі) іонічного ордера

Література

Логвин Н. Фриз // Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 298–299.
Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва ; Головкиївархітектура, 2002. С. 431.
Клименюк Т., Проскуряков В., Ковальчук Х. Ілюстрований словник архітектурних термінів. 3-тє вид., допов. і перероб. Львів : Львівська політехніка, 2019. С. 42.