Стіна

Стіна. Тримальна стіна 17 ст., мурована з каменю

Стіна. Тримальна стіна 19 ст., мурована з цегли

Стіна. Тримальна стіна 18 ст. з дерев'яного брусу

Стіна. Самотримальні стіни із залізобетонних панелей 20 ст.

Стіна. Нетримальні навісні скляні стіни 21 ст.

Стіна́ (давньослов’ян. стѣна, гот. stains, давньоісланд. steinn — камінь) — вертикальна огороджувальна конструкція, яка відділяє приміщення всередині будинку від зовнішнього простору (зовнішні стіни) і розділяє внутрішній простір будинку на окремі приміщення (внутрішні стіни).

Характеристика

Стіна також може: огороджувати частину земної поверхні — територію чи земельну ділянку (огорожа), розділяти її на окремі частини; мати захисну функцію (оборонний мур); бути інженерною спорудою (підпірна стіна).

Зазвичай стіна — один із основних елементів будівлі, споруди. За характером сприйняття навантажень розрізняють стіни тримальні, самотримальні і нетримальні (навісні або екрани). Тримальні сприймають навантаження від власної ваги, вітру, перекриттів і покриттів; самотримальні й нетримальні – тільки від власної ваги й вітру. Тримальні й самотримальні стіни передають навантаження на фундаменти, а нетримальні (навісні) — на інші тримальні конструкції (наприклад, каркас) зазвичай у межах одного поверху.

Класифікація

За способом зведення стіни поділяють на:

монолітні, які мурують із цегли, дрібнорозмірних каменів, керамічних або бетонних блоків тощо на будівельному розчині (такі стіни називають мурами) або формують із пластичної бетонної, шлакобетонної та інших сумішей в опалубці;
збірні, які монтують на будівельному майданчику із великорозмірних панелей або блоків заводського виготовлення.

За масою стіни класифікують на:

важкі (з цегли, природного каменю, важкого бетону);
полегшені (з порожнистих каменів або великих елементів з легкого й ніздрюватого бетону);
легкі [з листового металу (титану, алюмінію тощо], азбестоцементу (тепер не застосовують через канцерогенність), пластику в поєднанні з ефективними утеплювачами).

Розрізняють стіни одно- і багатошарові. Одношарова стіна поєднує функцію конструктивну з ізоляційною. У багатошаровій стіні кожний шар виконує певну функцію: конструктивну (сприйняття навантажень), теплоізоляційну, звукоізоляційну, паро- і вологонепроникну, опоряджувальну. У малоповерховому будівництві здавна застосовують також дерев’яні стіни: суцільні, зроблені з колод, брусів, плах (див. Зруб) та каркасні (див. Фахверк) — тепер з утеплювачем у заповненні каркасу.

Література

Дехтяр С. Стіна // Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 276–277.
Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва; Головкиївархітектура, 2002. С. 392.