Спасо-Преображенська церква в Любечі

Вигляд з півдня

Спасо-Преображенська церква у Любечі. Акварель Вечерського В. В. 1974 р.
(до виконання консерваційних і реставраційних робіт)

Спа́со-Преображе́нська це́рква в Лю́бечі — православний храм, архітектурна пам’ятка національного значення, Чернігівський район, Чернігівська область, Україна.

Розташування. Складники

Мурована однобанна церква стоїть у центрі Любеча. Головним західним фасадом виходить на центральну площу. Храм поставлено на одній осі з садибним будинком колишніх власників Любеча — Полуботків (див. П. Полуботок) і Милорадовичів (будинок не збережено). Навпроти церкви встановлено пам’ятник місцевому уродженцю Добрині Микитичу (див. Билини), на південь від нього — пам’ятник воїнам Антитерористичної операції на Сході України. На північ від церкви міститься дитинець Любеча епохи Давньої Русі — місце розташування замку ранньомодерної доби. Церква є архітектурним акцентом у забудові.

Історична довідка

Збудовано як родинну усипальницю коштом таємного радника Г. Милорадовича (1765–1828; тепер Україна), власника Любецького маєтку, успадкованого від матері — нащадка П. Полуботка С. Полуботок (у заміжжі Милорадович; 1740-і — 1773, тепер Україна). Храм засновано 1811, освячено 1817. У 1850-х західний портик розібрано й прибудовано натомість видовжене західне рамено із дзвіницею (горішній ярус дзвіниці не збережено) та новим чотириколонним портиком головного входу. За радянської доби богослужіння у церкві припинено й у повоєнні часи її використовували як склад. Тоді втрачено горішню частину дзвіниці та завдано інших руйнувань. 1980–1982 виконано консерваційні роботи. 1992 завершено реставрацію і від того часу це парафіяльний православний храм.

Характеристика

За архітектурним типом — купольна ротонда з прилеглими за сторонами світу чотирма раменами з портиками спрощеного тосканського ордера. Усі портики (крім східного) — чотириколонні. Східний портик — це дві тричвертні колони в антах. Колони без ентазиса. Портики увінчано трикутними фронтонами. Споруда має високий цоколь. Стіни рустовано (див. Руст) і прорізано великими прямокутними вікнами без обрамлень. Стіни завершує фриз і карниз на дентикулах. Масивна сферична баня спирається на низенький глухий циліндричний підбанник. Центральне приміщення храму — ротонда з кільцевим обходом, перекрита куполом, що спирається на кільцевий повний антаблемент римського доричного ордера. Його несуть 16 колон цього ордера, а також 4 пілони, розміщені на діагональних осях. До двох східних пілонів прилягають дияконник і жертовник, а у двох західних пілонах влаштовано сходи на хори. Так сформовано центральний ротондальний простір, навколо якого влаштовано кільцевий обхід. Його поділено на два яруси пласким перекриттям по дерев’яних балках; на горішньому влаштовано низенькі хори. В інтер’єрі панує напівтемрява, оскільки купол не має вікон і світло проникає через вікна у зовнішніх стінах та через інтерколумнії підкупольної колонади. Декор західної прибудови 1850-х відрізняється від декору первісних частин храму: стіни розчленовано пілястрами, над вікнами — плоскі аркові ніші, обрамлені широкими архівольтами. Церкву муровано з цегли на вапняно-піщаному будівельному розчині, стіни потиньковано (див. Тиньк). Творів монументального живопису в інтер’єрі немає, первісний іконостас утрачено. Дахи щипцеві, по дерев’яних кроквах, баня по дерев’яних кружалах, укриті покрівельною сталлю.

Значення

Завдяки лаконічним, монументальним формам належить до кращих ротондальних храмів України й найоригінальніших класицистичних споруд Лівобережної України. Як пам’ятка архітектури республіканського (тепер національного) значення від 1979 має охоронний № 1788.

Додатково

У літературі та деяких списках (переліках) пам’яток ця споруда раніше фігурувала під помилковим найменуванням як Воскресенська церква.

Джерела

Описание Черниговской губернии // Прибавления к Черниговским епархиальным известиям. Чернигов, 1872. С. 468.

Література

Чернігівщина: Енциклопедичний довідник / За ред. А. В. Кудрицького. Київ : Українська радянська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1990. С. 400.
Вечерський В. Пам’ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: виявлення, дослідження, фіксація. Київ : А.С.С., 2005. С. 174.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Спасо-Преображенська церква в Любечі // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Спасо-Преображенська церква в Любечі (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 23.09.2025