Руст

Руст (від лат. rusticus — сільський, грубий, неотесаний) — камінь з опуклою грубо обтесаною або гранчастою лицьовою поверхнею, який застосовують в опорядженні фасадів будинків.

Руст: а – руст; б – схема перев’язки рустів; в – профілі рустів: 1 – грецький; 2 – зі скошеними ребрами і плоскою чоловою гранню; 3 – двогранний; г – приклади рустування

Діамантовий руст на фасаді Чорної кам’яниці у м. Львові

Характеристика

Руст виконують як із природного каменю, так і зі штучного (штукатурка, бетон) у вигляді квадра, фасадний бік якого має опуклу, грубо фактурну (див. Фактура) або пірамідальну поверхню, а по периметру — гладеньку смужку — кант.

Руст є елементом рустування.

Рустуванням, рустикою називають поширений спосіб опорядження фасадів будівель і споруд з використанням русту у вигляді рельєфного мурування чи облицювання стін природними або штучними каменями. Створює враження монументальності, міцності, надійності; тому з часів Стародавнього Риму його широко використовували в архітектурному вирішенні фасадів репрезентативних споруд, особливо з епохи Відродження у стилях ренесанс, бароко, класицизм, історизм. У добу Відродження рустування нерідко імітували на фасадах технікою стінного живопису сграфіто.

Різновиди

За характером вирішення розрізняють рустування:

брускове — з тесаних квадрів, що мають необроблену, грубо сколоту лицьову поверхню;
впереміжку — у вигляді мурування з великих квадрів з перев’язкою; вертикальні шви такого мурування збігаються через один ряд;
декоративне — із квадрів, лицьовий бік яких має складний профіль;
діамантове — із квадрів, лицьовий бік яких виконано у вигляді чотиригранних пірамід;
дощане, стрічкове, французьке — з безперервними горизонтальними лініями рустів, без вертикальних швів;
квадрове — із квадрів призматичної форми;
клинчасте — з каменів клинчастої форми над арками вікон, порталів, ніш тощо;
природне, рване — з каменів різних розмірів з необробленою рваною фасадною поверхнею.

Література

Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 260.
Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва ; Головкиївархітектура, 2002. С. 368–369.
Безродний П. Архітектурні терміни. 2-ге вид., випр. та допов. Київ : Вища школа, 2008. С. 193.
Клименюк Т., Проскуряков В., Ковальчук Х. Ілюстрований словник архітектурних термінів. 3-тє вид., допов. і перероб. Львів : Львівська політехніка, 2019. С. 145–146.