Анти

Скарбниця афінян, м. Дельфи; червоним виділено анти

А́нти (лат. antae, від ante — перед, попереду) — торці поздовжніх стін прямокутних у плані будівель, що виступають уперед та формують криту лоджію-ґанок перед входом у будівлю.

Виконують функції опор для антаблемента й конструкцій даху. Широко використовувалися в античній архітектурі (див. Античність) Середземномор’я під час спорудження храмів і житлових будинків. Часто оформлювалися у вигляді пілястр за канонами ордера архітектурного.

Поширені також в архітектурі класицизму на території України.

Література

  1. Тимофієнко В. І. Анти // Мистецтво України : в 5 т. Київ : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1995. Т. 1. С. 64.
  2. Плоский В. О., Гетун Г. В., Віроцький В. Д. Архітектура будівель та споруд : в 4 кн. Кам’янець-Подільський : Рута, 2016. Кн. 3: Історія архітектури і будівництва. 814 с.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Анти // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Анти (дата звернення: 24.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
04.02.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ