Хори

Хо́ри (від грец. χορός — місце співаків) — галерея, балкон або приміщення, розташовані на другому ярусі християнської церкви чи парадної зали; призначені для співаків і музикантів.

Хори Іллінської церкви в Суботові

У ранньому середньовіччі в церковній архітектурі Візантійської імперії та Священної Римської імперії германської нації хори призначалися для знаті, проведення державних церемоній за участю імператорів і нерідко мали окремі входи. Із часів пізнього середньовіччя на хорах розміщувались півчі церковного хору, орган, музиканти.

Хори зазвичай улаштовували в західній частині церкви над нартексом, бабинцем або у бабинці чи західній частині середньої нави, іноді — й над бічними навами. Їх огороджували орнаментованими парапетами. У центральний простір церкви хори відкривалися аркадами або великими арками (Іллінська церква в Суботові).

У парадних залах палаців, вілл, великих садибних будинків, громадських будівель хори влаштовували як балкон чи відкриту галерею на стовпах, колонах, арках або на кронштейнах.

В Україні найбільші за площею хори, початково призначені для виконання різноманітних суспільних функцій, має Софійський собор у Києві.

Література

Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 301.
Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва ; Головкиївархітектура, 2002. С. 440.
Клименюк Т., Проскуряков В., Ковальчук Х. Ілюстрований словник архітектурних термінів. 3-тє вид., допов. і перероб. Львів : Львівська політехніка, 2019. С. 128.