Маєток

Має́ток (пол. majątek — майно) — історично обумовлена форма великого приватного землеволодіння; земельна ділянка власника, яку обробляли піддані або наймані селяни. У вузькому розумінні — комплекс житлових і господарських будівель з прилеглими парками, садами, орними землями тощо.

Маєток. Палац Потоцьких у Тульчині

Маєтки належали представникам суспільної еліти. В Україні маєтки бояр відомі з часів Давньої Русі; пізніше вони належали, здебільшого, шляхті. Маєтки поділялися на заміські та міські (останні поширені у 18-19 ст.).

До складу маєтку входили: будинок або палац власника з просторими залами, численними кімнатами, коморами та іншими приміщеннями, флігелі для гостей і обслуги, кухонний корпус, льох, будинки управителя й садівника, стайні, каретні корпуси (з кінця 19 ст. – гаражі для автомобілів), майстерні, кузні, маєтковий храм або каплиця. Прилеглу територію займав парк з алеями, альтанками, ставками, оранжереями й теплицями, розвагами тощо. На певній відстані розміщували господарські й виробничі об’єкти, які входили до складу маєтку: млин, лісопильня, крупорушка, олійниця, клуні й великі комори для зберігання сільськогосподарської продукції, тваринницька ферма тощо.