Вестмінстерський палац і Вестмінстерське абатство та церква Святої Маргарити
|
Вестмінстерський палац і Вестмінстерське абатство та церква Святої Маргарити | |
|---|---|
| Країна | Велика Британія |
| Місце розташування | Лондон |
| Площа | 10,3 га |
| Рік внесення | 1987, 2008«8» не може бути присвоєно заявленому типу числа типу зі значенням 1987200. |
| Критерії | (i), (ii), (iv) |
Вестмі́нстерський пала́ц і Вестмі́нстерське аба́тство та це́рква Свято́ї Маргари́ти (англ. Palace of Westminster and Westminster Abbey including Saint Margaret’s Church) — комплекс архітектурних пам’яток в історичному центрі міста Лондона (Велика Британія); пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (з 1987 та 2008).
Площа території пам'ятки 10,3 га. Буферну зону не визначено.
Зміст
Розташування і складники
Комплекс утворюють два великі ансамблі різночасових мурованих споруд, розташовані на лівому березі р. Темзи у старовинному районі Вестмінстер. Уздовж набережної стоїть видовжений з півночі на південь неоготичний (див. Неоготика) Вестмінстерський палац з кількома внутрішніми дворами. На захід від нього у глибині кварталу забудови — готичне (див. Готика) Вестмінстерське абатство. На північ від його храму Святого Петра — невелика церква Святої Маргарити. Високі вежі абатської церкви й палацу є головними архітектурними домінантами центру міста. Вони символізують монархію, релігію та владу у їхній спільній історії від 11 ст. Змінюючись разом упродовж сторіч, уособлюють шлях від феодального суспільства до сучасної демократії.
Історична довідка
Від 960 тут відома церква Святого Петра і бенедиктинський (див. Бенедиктинці) монастир. Це місце було центром світського й церковного управління відтоді, як король Англії Едуард Сповідник у середині 11 ст. збудував свій палац і церкву на о. Торні (утвореному р. Тайберн, лівою притокою р. Темзи), розширивши й перебудувавши абатство 1045–1065. Подальший розвиток Вестмінстерського абатства демонструє запозичення ідей із Франції на замовлення королів Англії. Реконструкцію головної абатської церкви розпочато 1245 з ініціативи короля Генріха ІІІ Плантагенета. Це було важливим складником далекосяжних політичних планів, націлених на підвищення престижу англійського королівського дому (один із членів якого, Едуард Сповідник, був канонізований Католицькою церквою 1161; див. Канонізація). Нова споруда головної церкви Вестмінстерського абатства мала стати не тільки однією з найкращих церков християнського світу, а й витримати порівняння з великими готичними соборами Франції. Унаслідок цього Вестмінстерське абатство стало найближчим до французьких зразків витвором англійського храмового зодчества.
Розроблення проєкту король доручив архітектору Генрі з Рейнса (дати народження та смерті невідомі, 13 ст.; Франція — Велика Британія), котрого вважають причетним до спорудження Реймського собору (див. Реймс, кафедральний собор Нотр-Дам, колишнє абатство Сен-Ремі й палац То). Всупереч місцевим традиціям Генрі створив не прямокутний, а багатокутний хор у французькому стилі, деамбулаторій з вінцем капел і трансепт із навами. Побудову середньої нави з аркадою, неглибоким середнім ярусом і високо розташованими горішніми вікнами також орієнтовано на французькі зразки. Незвична для Англії особливість хору Вестмінстерського абатства — його висота, бо жоден англійський храм доти не сягав 32 м заввишки. Крім того, у будівлі з’явилися елементи, які раніше ніколи не траплялися в англійській готиці: галерею прикрасив ажурний кам’яний декор, а горішній ярус середньої нави позбувся галереї — тепер стіна тут стала тонкою. На фасадах трансептів з’явилися великі вікна-рози, прикрашені ажурним кам’яним різьбленням; стіни високої середньої нави спиралися на систему аркбутанів. У галереї Вестмінстерського абатства є характерні вікна з ажурним декором у формі трикутників із заокругленими кутами — такі самі, як у нижній капелі церкви Сент-Шапель в Парижі. Англійських будівничих надихнув і пишний декор інтер’єру Сент-Шапель, оскільки всю поверхню стін абатства прикрашено мініатюрними різьбленими розетками з позолотою і розписом. Крім того, усюди застосовано скульптурний декор. Тож головна церква Вестмінстерського абатства стала однією з найкраще декорованих середньовічних споруд в Англії. Це величезний релікварій, що містить раку з останками короля Едуарда Сповідника. Незважаючи на тісні зв’язки церкви Вестмінстерського абатства з французькою готичною архітектурою, ця споруда є насамперед шедевром англійського зодчества. Запозичені з французької готики елементи адаптовано до англійських традицій. Поєднання англійської готики з французькою перетворює церкву Вестмінстерського абатства на еклектичну (див. Еклектика) споруду і пояснити це можна тільки особливою метою, що ставив перед собою король як замовник. У міру просування будівельних робіт суто англійські тенденції ставали усе виразнішими. Завершальний будівельний етап храму датовано 1376–1506, дві вежі на головному фасаді добудовано 1722–1745 за участю архітектора К. Рена. Капелу Діви Марії (короля Генріха VII) створено 1503–1519.
Спорудження Вестмінстерського ансамблю ознаменувало початок нової епохи в історії англійської архітектури. Тут утілилося так багато нових ідей, що англійські зодчі змогли черпати натхнення з цього джерела протягом цілого сторіччя. Хоча вони й повернулися до традиційно англійських будівельних методів і прийомів, однак Вестмінстерське абатство відкрило нові можливості для декоративного оздоблення храмів. Найголовнішим із декоративних елементів, використаних у Вестмінстері, виявилося ажурне кам’яне різьблення, яким відтоді стали прикрашати не тільки вікна, а й стіни. Набув розвитку синтез мистецтв як поєднання архітектурних форм зі скульптурою і живописним декором у цілісному творі мистецтва. До цієї єдності дещо пізніше додалися склепіння зі складним декоративним малюнком нервюр. Так виник так званий прикрашений стиль в англійській готиці, що орієнтувався на інновації в декорі. При цьому рівнобіжно розвивалися дві традиції в цій стилістиці, що розрізнялися за формами ажурного кам’яного різьблення. Вестмінстерська традиція започаткувала так званий геометричний стиль, що походить від геометричного орнаменту, характерного для французького «променистого стилю».
У складі абатства діяла Вестмінстерська школа, заснована 1178 та реформована 1560 королевою Єлизаветою I. Вона розташована в абатстві навколо Малого двору Дінз.
Під час англійської реформації абатство закрито 1540, а храм від 1550 став собором Англіканської церкви. Від 11 ст. усіх королів Англії та Великої Британії короновано у Вестмінстерському абатстві (зазвичай — Архієпископом Кентерберійським); більшість монархів (102 особи) поховано тут, як і багато видатних людей Англії та Великої Британії.
Спорудження Вестмінстерського палацу розпочато 1016. У 13 ст. він став політичним центром королівства, тут засідав парламент і до 1512 була резиденція короля. У 18 ст. палац розширено. 1834 його знищила пожежа. 1840–1870 збудовано новий великий комплекс споруд у стилі неоготики, або вікторіанському стилі як резиденцію британського парламенту за проєктом архітекторів Ч. Беррі та О. П'юджина. 1940–1941 пошкодили німецькі авіабомби під час Другої світової війни. Реставрацію виконано 1945–1950, реконструкцію — 1981–1994.
Вестмінстерське абатство і Вестмінстерський палац мають плани охорони, якими запроваджено комплексний режим збереження та обслуговування на основі регулярного моніторингу. План управління (менеджмент-план) розроблено, затверджено й опубліковано 2007. Єдиного координатора у цій справі не визначено, а реалізацію основних завдань забезпечують зацікавлені сторони — Вестмінстерський палац, Вестмінстерське абатство та Вестмінстерська міська рада, які співпрацюють у так званій керівній групі. 2008 ухвалено незначну зміну меж території пам'ятки з метою об'єднати усі складники в єдиний ансамбль, включивши частину дороги, яка їх розділяла.
Характеристика
Усі споруди зберегли свої функції та репрезентативні архітектурні форми. Вестмінстерський палац, Вестмінстерське абатство та церква Святої Маргарити відіграють ключову роль у громадському житті та заходах державного рівня.
Абатство є місцем, де не тільки коронують і ховають, а й одружують монархів та членів їхніх сімей. Воно також є центральним національним меморіалом щодо осіб, котрі служили своїй країні, як видатних і відомих (британських письменників, художників, політиків, військових, учених), так і незнаних, як, приміром, могила Невідомого воїна. Абатство понад 1000 років підтримує щоденний цикл богослужінь, а також є церквою, де проводять великі національні свята та культурні заходи. Вестмінстерський палац продовжує слугувати місцем роботи двопалатної системи демократії — британського парламенту.
Вестмінстерський палац як цілісний і добре збережений твір архітектури є однією з найважливіших у світі пам'яток неоготичної архітектури. У його складі Вестмінстерська зала є визначним взірцем так званого перпендикулярного стилю у рамках готики. Конструкція дубової стелі з дахом — одне з найбільших досягнень середньовічного дерев'яного будівництва. Ансамбль Вестмінстерського палацу є місцем, де відбулися великі історичні події, що сформували британську націю. Він зберігає своє основне історичне призначення та ефективно функціонує.
Церква Святої Маргарити є невід'ємною частиною комплексу. Це споруда у так званому перпендикулярному стилі пізньої готики. Вона є частиною Вестмінстерського абатства і залишається середньовічною парафіяльною церквою Вестмінстерського палацу, що від 1614 служить місцем молитви для спікера і членів обох палат парламенту.
Загалом комплекс є найвідвідуванішою туристично-екскурсійною локацією Великої Британії, що іноді потерпає від надмірного потоку відвідувачів. Його обмежують і регулюють задля захисту пам'ятки та її архітектурного середовища.
Значення
Вестмінстерський палац, Вестмінстерське абатство та церква Святої Маргарити разом уособлюють історію однієї з найдавніших парламентських монархій сучасності та розвиток парламентських і конституційних інституцій. Вестмінстерське абатство є прикладом послідовних фаз англійського готичного мистецтва та архітектури.
Увесь комплекс унесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО 1987 під № 426 за трьома критеріями, які Комітет всесвітньої спадщини ЮНЕСКО колегіально визначив так:
- критерій (i): Вестмінстерське абатство — це унікальний мистецький витвір, що оприявнює послідовні фази розвитку англійського готичного мистецтва;
- критерій (ii): окрім впливу на англійську архітектуру середньовіччя, абатство також надихнуло творчість Ч. Беррі та О. П'юджина — авторів Вестмінстерського палацу епохи «готичного відродження» 19 ст.;
- критерій (iv): абатство, палац та церква Святої Маргарити демонструють особливості парламентської монархії протягом 9-ти сторіч: королівські гробниці, Капітульний будинок, ефектні простори Вестмінстерської зали, Палати лордів, Палати громад — архітектура в гармонійній єдності з образотворчим мистецтвом створює справжній музей історії Великої Британії.
Додатково
Недоліком наявної системи охорони цієї пам'ятки є відсутність єдиного конкретного механізму для захисту від спотворення її архітектурного середовища.
Джерело
- UNESCO World Heritage Centre: Palace of Westminster and Westminster Abbey including Saint Margaret’s Church. URL: https://whc.unesco.org/en/list/426
Література
- Panofsky E. Gothic Architecture and Scholasticism. Latrobe : The Archabbey Press, 1951. 174 p.
- Frankl P. The Gothic: Literary Sources and Interpretations through Eight Centuries. New-York : Princeton University Press, 1960. 916 p.
- Riding Ch.; Riding J. The Houses of Parliament: History, Art, Architecture. London : Merrell Publishers, 2000. 288 p.
- Bussagli M. Capire L`Architettura. Firenze : Giunti, 2003. P. 132–133, 330–331.
- Norwich J. J. Great Architecture of the World. New York : DaCapoPress, 2003. P. 212–213.
- Wilson R. The Houses of Parliament. Norwich : Jarrold Publishing, 2005. 32 p.
- Вечерський В. Курс історії архітектури. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва, 2006. С. 126–129, 190–191.
- Wilkinson J. Westminster Abbey. London : Scala Arts & Heritage Publishers, 2013. 48 p.
- Cannadine D. Westminster Abbey: A Church in History. London : Paul Mellon Centre For Studies In British Art, 2019. 456 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Вестмінстерський палац і Вестмінстерське абатство та церква Святої Маргарити // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Вестмінстерський палац і Вестмінстерське абатство та церква Святої Маргарити (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 12.01.2026
