Собор (архітектура)

Собо́р — особливий статус християнської церкви як головної у помісній церкві, єпархії, місті, монастирі; богослужіння в ній зазвичай веде архієрей (предстоятель, єпископ, архієпископ, митрополит, кардинал).

Собор. Міський Миколаївський собор у м. Ніжині

Собор. Монастирський Троїцький собор Троїцько-Іллінського монастиря у м. Чернігові

Соборами є храми, в яких міститься (або містилася) єпископська кафедра. У православній, католицькій і протестантській традиціях такі храми називають кафедральними соборами. Крім того, соборами зазвичай називають головні (і часто — найстародавніші) церкви міста (Миколаївський собор у Ніжині), монастиря (Троїцький собор Троїцько-Іллінського монастиря у Чернігові) або ті, що мають особливе історичне значення.

Перші християнські храми, що виконували функції кафедральних соборів, відомі в Середземномор’ї з 4 ст. Правила, згідно з якими споруджували кафедральні, міські й монастирські собори, запроваджено у Католицькій церкві з 1 ст.

Тепер собори поширені:

• у Католицькій церкві (собор Святого Петра в Римі, архієпископський собор Святого Іштвана у м. Будапешті, Угорщина);
• у Православних автокефальних церквах церкві (Михайлівський Золотоверхий собор у м. Києві — див. Свято-Михайлівський Золотоверхий монастир);
• у Вірменській апостольській церкві (Вірменський собор у Львові);
• у Католицьких церквах східного обряду (архикафедральний собор Святого Юра у Львові);
• у протестантизмі (лютеранстві, кальвінізмі) (Домський собор на Тоомпеа (Вишгороді) у м. Таллінні, Естонія ; собор Святого Петра в м. Женеві, Швейцарія);
• в Англіканській церкві (кафедральний собор Ісуса Христа у м. Кентербері, Велика Британія — див. Кентерберійський собор);
• спільним собором шести християнських конфесій є Храм Гробу Господнього в Єрусалимі.

У Католицькій церкві є також собори: архикафедральні (в яких містяться кафедри архієпископів); співкафедральні (в яких міститься друга кафедра єпархії); прокафедральні (в яких тимчасово перебуває єпископська кафедра, тож вони тимчасово виконують функції собору); протокафедральні (ті, з яких епископську кафедру перенесено в інший собор). Особливо шанованим соборам Папа Римський надає почесний титул малої базиліки.

У тих протестантських конфесіях, в яких відсутній інститут єпископства (зокрема у пресвітеріанстві), собор є умовною назвою великого храму.

Високий соціальний статус споруди собору визначає принципи її розташування у забудові населених пунктів (у центрах міст, на площах, на найвищих позначках рельєфу тощо), значні розміри й виразність архітектурного вирішення: зазвичай собори є архітектурними домінантами (собор Святого Віта у Празі).

Галерея

Католицький архієпископський собор Святого Іштвана у м. Будапешті Греко-католицький архикафедральний Собор Святого Юра у м. Львові Лютеранський Домський собор на Тоомпеа у м. Таллінні Англіканський кафедральний собор Ісуса Христа у м. Кентербері

Література

1. Вечерський В. Собор // Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 269–270.
2. Дюбі Ж. Доба соборів. Мистецтво та суспільство 980–1420 років / Пер. з фр. Г. Філіпчук, З. Борисюк. Київ : Юніверс, 2003. 320 с.
3. Ohler N. Die Kathedrale. Religion, Politik, Architektur. Düsseldorf : Patmos, 2007. 480 p.
4. Клименюк Т., Проскуряков В., Ковальчук Х. Ілюстрований словник архітектурних термінів. 3-тє вид., допов. і перероб. Львів : Львівська політехніка, 2019. С. 77.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Собор (архітектура) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Собор (архітектура) (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 22.01.2024