Беррі, Чарльз
Бе́ррі, Чарльз (англ. Barry, Charles; 23.05.1795, м. Лондон, Велика Британія — 12.05.1860, там само) — архітектор, представник історизму, академік Королівської академії мистецтв (з 1842), член Лондонського королівського товариства (з 1849).
|
Беррі, Чарльз (Barry, Charles) | |
|---|---|
| Народження | 23.05.1795 |
| Місце народження | Лондон |
| Смерть | 12.05.1860 |
| Місце смерті | Лондон |
| Напрями діяльності | архітектура |
Життєпис
Народився у сім'ї книготорговця. Навчався у приватних школах, 1810 почав працювати й навчатися в архітектурному бюро Мідлтон і Бейлі в лондонському районі Ламбет.
1812–1815 щорічно експонував свої рисунки в Королівській академії мистецтв.
Після смерті батька успадковані кошти уможливили освітню подорож до Франції, Італії, Греції, Близького Сходу (1817–1820). Остаточно вирішив стати архітектором 1820 у м. Римі (Італія).
Повернувшись до м. Лондона, працював за приватними замовленнями, проєктуючи церкви, громадські та житлові будівлі, парки. 1836 виграв конкурс на проєкт Вестмінстерського палацу в Лондоні, який будував 1840–1860 разом з О. П’юджином.
В останні роки помічником на будівництві був син Беррі — архітектор Е.-М. Беррі (1830–1880; Велика Британія).
Був членом Королівського інституту британських архітекторів з часу заснування 1834 та його віце-президентом до 1859.
Активно працював у сфері архітектурної освіти та в комісіях з організації всесвітніх виставок у містах Лондоні (1851) та Парижі (1855).
Творчість
Як і більшість європейських архітекторів тієї епохи, працював у різних напрямах стилістики історизму: спочатку, під впливом перебування в Італії, проєктуючи будівлі в стилістиці італійського неоренесансу та створюючи італійські регулярні парки в маєтках англійської знаті. Його вважали кращим в Англії знавцем італійської ренесансної архітектури, а збудований у стилі флорентійського ренесансу Клуб мандрівників у м. Лондоні (1830–1832) — найкрасивішою будівлею цього типу. Згодом захопився неоготикою, створивши в цій стилістиці декілька церковних споруд, а також найвідоміший свій витвір — Вестмінстерський палац.
Серед робіт (усі — Велика Британія):
- Церква Всіх Святих у м. Вайтфілді (тепер у складі м. Манчестера), 1822–1826.
- Церква Святого Петра у м. Брайтоні, графство Східний Сассекс, 1824–1828.
- Королівський інститут мистецтв, тепер Художня галерея у м. Манчестері, 1824–1835.
- Клуб реформ у м. Лондоні, 1837.
- Палац і парк Клівденгауз, графство Бакінгемшир, 1850–1851.
- Ратуша м. Галіфакса, графство Західний Йоркшир, 1859–1862.
У м. Лондоні здійснив розпланування і впорядження Трафальгарської площі (1840) та реконструкцію будівлі Казначейства на Вайтголі (1846–1847).
Визнання
Королівська золота медаль Королівського інституту британських архітекторів (1850).
1852 після завершення основних інтер’єрів Вестмінстерського палацу посвячений королевою Вікторією в лицарі.
Додатково
Четверо синів і онук Беррі обрали професії, пов’язані з архітектурою та містобудуванням і стали відомими архітекторами, землемірами, цивільними інженерами. Син Альфред, котрий став священником, написав і видав найповнішу біографію батька.
Література
- Barry A. The Life and Works of Sir Charles Barry, R.A., F.R.S. London : John Murray, 1867. 407 p.
- Norwich J. J. Great Architecture of the World. New York : Da Capo Press, 2003. 288 p.
- Вечерський В. В. Курс історії архітектури. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва, 2006. С. 190–191.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Беррі, Чарльз // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Беррі, Чарльз (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 06.01.2022
