Іллінська церква та дзвіниця в Шепоті
Іллі́нська це́рква та дзвіни́ця в Ше́поті — парафіяльний православний храм, пам’ятка архітектури національного значення, с. Шепіт Вижницького району Чернівецької області, Україна.
Дерев’яні церква та дзвіниця стоять на високому пагорбі північної околиці села. Храм є архітектурною домінантою у ландшафті. Дзвіниця розташована на південь від церкви. Територію оточує дерев’яна огорожа з брамою.
Історична довідка
Збудовано 1898 на місці старої (1763) дерев’яної Успенської церкви на відзначення 50-річчя правління імператора Франца Йосифа І. Одночасно зведено дзвіницю й огорожу з брамою. За радянської влади богослужіння у храмі не припинялося. Початково й до кінця 1980-х усі дахи, бані й стіни вище опасання було укрито ґонтом; після 1991 покриття дахів і бань замінили на оцинковану покрівельну сталь. У цей же період замінено старі вікна.
Характеристика
Церква, поставлена на кам’яному підмурку, має значні розміри (що нехарактерно для дерев’яних храмів Буковини). Стилістика споруди властива значно ширшому регіону західноукраїнських земель — так званому Королівству Галичини і Лодомерії у складі Австро-Угорщини як реліктової згадки про Галицько-Волинське князівство, присутню в імператорській титулатурі Габсбургів, котрі аж до останнього монарха Карла І (1887; Австрія — 1922; Португалія) були титулярними королями Галичини. З огляду на це у композиції храму, присвяченого ювілею правління імператора, органічно поєднано стилістику того напряму історизму, який орієнтувався одночасно на візантійську православну традицію і народну дерев’яну архітектуру західноукраїнських земель з інтеграцією окремих рис стилю модерн.
Церква п’ятидільна, хрещата, одноверха, з прямокутними у плані зрубами. Обабіч вівтаря — невеликі зруби дияконника й жертовника. Поздовжньо витягнутий бабинець із трьох боків оточений опасанням у вигляді широкої аркади-галереї, яку на схід продовжує значно вужче піддашшя на фігурних різьблених кронштейнах — випустах вінців зрубів. Домінує у композиції монументальний двоярусний верх центрального зрубу (нави) типу «восьмерик на четверику», де восьмигранний підбанник завершено необароковою (див. Необароко) банею з ковніром, перехватом і мініатюрною маківкою. Інші зруби перекрито стрімкими вальмовими дахами пластичної увігнутої форми з хрестами на гребенях. Різнобарвні різьблені карнизи та ритм стрілчастих вікон з кольоровим склом надають фасадам значної декоративності. Характер церковного інтер’єру визначено органічним поєднанням двох традиційних принципів вирішення внутрішнього простору: глибинного (властивого усій споруді) та висотного (виявленого в наві, перекритій високим верхом). Його висотний характер підкреслено пониженими коробовими склепіннями вівтаря і бабинця, а також хорами у бабинці у вигляді периметральної аркади-галереї, що спирається на різьблені стовпи та кронштейни.
Дзвіниця двоярусна, каркасної (див. Каркас) конструкції. Її нижній ярус — четверик, ошальований (див. Шалівка) дошками, а горішній — восьмерик, вирішений як відкрита аркада-галерея, увінчана масивною восьмигранною банею.
Значення
Архітектурний ансамбль Іллінської церкви та дзвіниці наочно оприявнює, що навіть в індустріальну епоху кінця 19 — початку 20 ст. традиції української народної дерев’яної архітектури були живими, активно розвивалися без ознак занепаду, взаємодіючи із загальносвітовою стилістикою. Цей органічний розвиток був перерваний не кризою творчості, а російсько-комуністичною окупацією краю і категоричною забороною, яку окупаційна влада наклала на певні види архітектурної творчості (зокрема й на створення культових споруд усіх конфесій). Тому Іллінська церква у Шепоті є важливим оригінальним прикладом інтерпретації традиційною народною архітектурою регіону загальноєвропейських стилістичних впливів модерної доби. Церква із дзвіницею від 1956 — пам’ятка архітектури республіканського (тепер національного) значення. Від 1979 вони мають спільний охоронний № 1763.
Джерела
- Пам’ятники архітектури УРСР, що перебувають під державною охороною: список. Київ : Держбудвидав, 1956. С. 102.
- Постанова Ради Міністрів УРСР «Про доповнення списку пам’яток містобудування і архітектури УРСР, що перебувають під охороною держави» від 06.09.1979 № 442. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/442-79-%D0%BF#Text
Література
- Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР: Ил. справ.-каталог. В 4 т. Київ : Будівельник, 1986. Т. 4. С. 365‒366.
- Завада В. Церква св. Іллі та дзвіниця, с. Шепіт // Пам’ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання Київ : Техніка, 2000. С. 288.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Іллінська церква та дзвіниця в Шепоті // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Іллінська церква та дзвіниця в Шепоті (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 06.03.2026
