Піддашшя

Піддашшя хати

Піддашшя церкви

Піддашшя дзвіниці

Підда́шшя, підда́шок — у дерев’яній народній архітектурі — значний винос даху споруди, що спирається на консолі. Піддашшя конструктивно може бути продовженням даху або окремим дашком, що спирається на випусти чи приставні консолі, кронштейни. У разі, якщо піддашшя спирається на стовпчики (див. Стовп) чи колонки (див. Колона), конструкцію називають опасанням. Піддашшям називають як сам винос даху, так і простір під ним перед фасадом споруди. Його призначення — захист від негоди людей та від замокання нижніх вінців зрубу й підвалин дерев’яної споруди.

Піддашшя зафіксовано у різних типах споруд — хатах, коморах, водяних млинах і вітряках, стайнях, корчмах, заїздах, церквах, дзвіницях, каплицях тощо. Піддашшя могло оточувати споруду по периметру (у дзвіниці), з трьох боків (у церкві), або міститися тільки уздовж головного фасаду (у хаті). Піддашшя робили такої висоти, щоб під ним могла вільно стояти людина. Винос піддашшя залежав від кількості атмосферних опадів: чим більша річна кількість опадів, тим ширше піддашшя.

Піддашшя з найдавніших часів характерне не тільки для дерев’яної народної архітектури України, а й інших країн зі схожими природно-кліматичними умовами і традиціями дерев’яного будівництва: Польщі, Словаччини, Чехії, Румунії.

Література

1. Гудченко З. Піддашшя // Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 178.
2. Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва ; Головкиївархітектура, 2002. С. 326.
3. Тарас Я. Українська сакральна дерев’яна архітектура: словник-довідник. Львів : Інститут народознавства Національної академії наук України, 2006. С. 298–300.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Піддашшя // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Піддашшя (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 24.10.2023