Ґонт
Ґонт (пол. gont — балочне перекриття від лат. cantherius — жердина, брус) — дерев’яний покрівельний матеріал у вигляді тонких вузьких дощечок.
Ґонт у Центральній та Східній Європі здавна вживали для покриття дахів і обшивки (кожухування) стін. Це дерев’яний відповідник керамічної черепиці. Окрема дощечка — ґонтина — має довжину 50–60 см за ширини 8–11 см і клинчасту форму з поздовжнім пазом (шпунтом) у широкій частині, в який входить тонший край наступної ґонтини.
Ґонтини можуть виготовляти і без пазів, однакової товщини. Кінці ґонтин мають різноманітні форми — прямокутну, трикутну, трапецієвидну, овальну і складніших обрисів. При укладанні для покриття даху це створює декоративний ефект.
Виготовляють ґонт із сосни, смереки, дуба. Буває шпунтовий (з пазом), колотий (вручну сокирою) і пиляний (механічною пилкою). Найякіснішим є колотий, виготовлений вручну з дотриманням старовинної технології. Термін його експлуатації — до 35–40 років. Для збільшення терміну в західному регіоні України ґонтові дахи періодично (через кожні 10 років) просочували «ропою» — нафтою, яку видобували в районі м. Борислава. Тепер ґонт просочують антисептиками й антипіренами, що не сприяє його довговічності.
Для покриття ґонтом кут нахилу даху має бути не менше 13° (23 %). Ґонт укладають на латах знизу догори нахлистом, прибиваючи кожну дощечку ґонталем (дерев’яним кілочком або залізним цвяхом). При цьому кожен горизонтальний ряд ґонтин з ґонталями і швами значною мірою перекривається наступним рядом, розташованим вище. Унаслідок такої технології укладання покриття ґонтом здебільшого є тришаровим і надійно забезпечує гідроізоляцію даху.
В Україні ґонтом традиційно покривали дахи, піддашшя, верхи дерев’яних і мурованих будівель і споруд різного призначення — житлових, громадських, сакральних, оборонних, виробничих.
Література
- Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 72–73.
- Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва ; Головкиївархітектура, 2002. С. 122.
- Тарас Я. Українська сакральна дерев’яна архітектура: словник-довідник. Львів : Інститут народознавства НАН України, 2006. С. 116–117.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Ґонт // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ґонт (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 07.05.2022
