Конфесія

Конфе́сія (з лат. confessio — визнання, сповідання) — багатозначний термін.

1) У західній культурі — те саме, що й віросповідання, віровизнання, приналежність до певної релігії, церкви, релігійної течії.

2) У дискурсі вітчизняного релігієзнавства — відносно самостійний, інституційований релігійний напрям із власною організаційною структурою, особливостями віровчення та релігійних практик, комплексом канонів і норм. Охоплює мережу осередків (громад, монастирів, місій, братств тощо), здебільшого керованих з єдиного релігійного центру.

Початково термін вживали у контексті множинності напрямів і течій всередині християнства, під конфесією розуміли окрему церкву як тип релігійної організації, що виник у певних історичних умовах на основі ієрархічного упорядкування відносин між релігійними громадами. Так, від 1990-х в Україні у межах православ'я як загального віросповідного напряму виділяли окремі конфесії: Українську православну церкву (в єдності з Московським патріархатом), Українську православну церкву Київського патріархату, Українську автокефальну православну церкву та ін. Пізніше термін поширили й на інші (нехристиянські) релігії, із позацерковними формами організації (мусульманські конфесії, неорелігійні конфесії тощо).

Звідси — похідні терміни: конфесіоналізм, конфесіоналізація (процес множення церков у межах загальної релігійної традиції), міжконфесійний діалог, міжконфесійний конфлікт, конфесійна належність, конфесійна ідентичність, конфесіологія (окрема царина релігієзнавчого знання, яка досліджує феномен конфесій як інституційованих віросповідних систем) тощо. Утвердилося розуміння поліконфесійності як принципу організації демократичного суспільства, умови реалізації свободи совісті. Увійшов у вжиток і західнонауковий аналог терміна — деномінація.

3) У західному християнстві початково — місце поховання мученика, святого. Згодом термін набув різноманітних застосувань: гробниця мученика; підземна крипта; вівтар, меморіальна споруда або каплиця, зведені над могилою святого; склеп або релікварій для святих мощей під соборним вівтарем (із доступом вірян для поклоніння) тощо.

Розбіжність у тлумаченні терміна нерідко призводить до непорозумінь при міжкультурних контактах.