Спасо-Преображенська церква в Тучині

Спасо-Преображенська церква в Тучині́.
Фото Ричкова П. А.

План церкви — графічна реконструкція у первісному стані. Дослідження і кресленик Завади В. Т.

Поздовжній розріз церкви.
Обмір і кресленик Завади В. Т.

Фото кінця 1980-х

Спа́со-Преображе́нська це́рква в Ту́чині́ — парафіяльний православний храм, пам’ятка архітектури національного значення, Рівненський район, Рівненська область, Україна.

Дерев’яні церква та дзвіниця стоять серед садибної забудови у північній частині села і є його архітектурними акцентами. Дзвіницю розташовано з південно-східного боку від церкви.

Історична довідка

Церкву збудовано 1730. Під час ремонту 1864 розібрано первісне опасання, яке замінили на масивний карниз, що оперізує всю споруду, відділяючи нижній ярус її від горішніх. Під час наступного ремонту церкви 1879 окремо від неї збудовано нову дзвіницю на місці попередньої. Дияконник і жертовник обабіч вівтаря та ґанки перед входами є пізнішими прибудовами. У часи радянської влади богослужіння у храмі не припинялося, тож його збережено у доброму технічному стані.

Характеристика

Церква тридільна, триверха. Має квадратні у плані великий центральний зруб (наву), менші бабинець і гранчастий вівтар. Нава дещо вища, ніж інші зруби. Усі три мають монументальні восьмигранні двозаломні верхи, які в інтер’єрі забезпечують висотне розкриття внутрішнього простору, що є найхарактернішою рисою української традиції в церковній архітектурі. Верхи вінчають маківки на світлових ліхтарях, що разом із вікнами стін і восьмериків забезпечує добру освітленість інтер’єру. Переходи від четвериків до восьмериків верхів влаштовано за допомогою пласких трикутних пандативів. Бабинець відкривається у наву широкою аркою-вирізом хвилястого контуру. Хори влаштовано як балкон із балюстрадою на західній стіні нави. В інтер’єрі повністю збережено іконостас у стилі пізнього бароко (рококо) та настінні розписи 19 ст.

Дзвіниця двоярусна, архітектурного типу «четверик на четверику», увінчана чотиригранним наметовим дахом із маківкою. Обидві споруди стоять на низеньких мурованих підмурках. Стіни ззовні ошальовано (див. Шалівка) дошками відповідно до питомо української традиції вертикально з нащільниками й підкарнизною аркатурою. Дахи й маківки укрито оцинкованою покрівельною сталлю.

Значення

Незважаючи на пізніші ремонти, церква зберегла всі головні особливості первісного архітектурного вирішення у стилі українського бароко. Барокове вирішення, властиве цій та деяким іншим культовим спорудам волинської архітектурно-будівельної школи 18 ст., споріднює ці твори архітектури з синхронними церковними пам’ятками правобережної Київщини, у яких барокові характеристики є панівними. З огляду на унікальність, автентичність та високий архітектурно-мистецький рівень церква та дзвіниця як пам’ятки архітектури республіканського (тепер національного) значення, від 1979 мають спільний охоронний № 1492.

Джерела

Теодорович Н. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Том ІІ. Уезды Ровенскій, Острожский и Дубенскій. Почаев : Типография Почаево-Успенской Лавры, 1889. С. 552–554.
Переверзев Н. Справочная книга о приходах и монастырях Волынской епархии. Житомир : Издание Волынского Владимиро-Васильевского братства, 1914. С. 361.
Постанова Ради Міністрів УРСР «Про доповнення списку пам’яток містобудування і архітектури УРСР, що перебувають під охороною держави» від 06.09.1979 № 442. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/442-79-%D0%BF#Text
Памятники истории и культуры Украинской ССР: каталог-справочник. Киев : Наукова думка, 1987. С. 430.
Слободян В. Каталог існуючих дерев'яних церков України і українських етнічних земель // Вісник інституту Укрзахідпроектреставрація. 1996. Вип. 4. С. 126.

Література

Юрченко П. Дерев’яна архітектура України. Київ : Будівельник, 1970. С. 122.
Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР: Ил. справ.-каталог. В 4 т. Київ : Будівельник, 1985. Т. 3. С. 307.
Завада В. Особливості становлення стилю бароко у монументальній дерев'яній архітектурі Полісся // Архітектурна спадщина України. Вип. 1. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування, 1994. С. 113–123.
Завада В. Спасо-Преображенська церква, с. Тучин // Пам’ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання Київ : Техніка, 2000. С. 212–213.
Завада В. Дерев'яні храми Полісся. Київ : Техніка, 2004. 166 с.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Спасо-Преображенська церква в Тучині // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Спасо-Преображенська церква в Тучині (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 02.03.2026