Ліхтар (архітектура)

Ліхтар експозиційного залу Музею історії мистецтв у м. Відні

Ліхтар будинку губернського земства в м. Полтаві

Ліхта́р (від нім. Leuchter — свічник, люстра) — багатозначний термін.

1) Освітлювальний прилад із захищеним штучним джерелом світла.

2) Циліндричне або призматичне завершення купола, бані, вежі — див. Лантерна.

3) Засклена частина даху споруди, призначена для забезпечення верхнього денного освітлення приміщень. Широко застосовується від середини 19 ст. у спорудах: промислових (заводські й фабричні цехи), транспортних (залізничні вокзали) та громадських (музеї, адміністративні будівлі). Такий ліхтар зазвичай має два рівні засклених поверхонь: горішню зовнішню у вигляді двосхилого підвищення (надбудови) над дахом (для відведення атмосферних опадів) та нижню внутрішню, зазвичай плоску, в рівні стелі (Губернського земства будинок у Полтаві).

У музейних приміщеннях ліхтарі забезпечують належне освітлення експозицій, тож влаштування їх є бажаним за наявності технічних можливостей (на горішніх поверхах музейних споруд, як у Музеї історії мистецтв у м. Відні). Для уникнення шкідливої дії на експонати прямої сонячної радіації у поширених тепер ліхтарях музейних споруд встановлюють складні рухомі системи жалюзі, екранів та рефлекторів (як поверхонь, що відбивають світло). У громадських спорудах ліхтарі для забезпечення вентиляції приміщень, як правило, не застосовують.

У промислових спорудах ліхтарі забезпечують денне освітлення та провітрювання приміщень. За конструкцією і формою поперечного перерізу розрізняють ліхтарі трикутні, прямокутні, шедові (зубчасті), трапецієподібні, М-подібні тощо. Світлопрозорі прорізи складаються з нерухомих, або таких, що відчиняються, засклених рам. Ці прорізи можуть бути заповненими склопакетами, склоблоками та іншими світлопрозорими огородженнями. В аераційних ліхтарях, призначених для забезпечення природного провітрювання приміщень, використовують глухі чи регульовані жалюзі та екрани для захисту від вітру й снігу.

Зенітні ліхтарі застосовують у спорудах із плоским дахом. Їх розміщують рядами чи групами у площині даху й іноді називають ілюмінаторами, або скайлайтами (англ. skylight — мансардне вікно; букв. sky light — небесне світло).

4) Мала архітектурна форма: установлений окремо стовп, пілон, інша опора або прикріплений до стіни споруди кронштейн з однією чи кількома заскленими посудинами, у які вміщено штучні джерела світла. Призначено для освітлення у темну пору доби вулиць, площ, набережних, мостів, парків тощо. З огляду на функціональне призначення їх називають вуличними ліхтарями. Опори вуличних ліхтарів виготовляють із дерева, металу, залізобетону, каменю. Їх вирішували й декорували (див. Декор) в тій архітектурній стилістиці, яка була панівною на момент виготовлення їх: найпоширеніші стилі — історизм (ліхтарі Андріївського узвозу, Києво-Печерської лаври), модерн, ар-деко (ліхтарі на вулиці Кончіліаціоне у м. Римі). Вуличні ліхтарі є неодмінним складником благоустрою території міста.

Вуличні ліхтарі у стилі ар-деко 1930-х на вул. Кончіліаціоне у м. Римі
Вуличний ліхтар у стилі історизму в Києво-Печерській лаврі
Пристінний вуличний ліхтар на кронштейні в Резиденції митрополитів Буковини і Далмації в м. Чернівцях

Додатково

Інколи ліхтарем помилково називають засклений чи прорізаний багатьма вікнами вертикальний виступ на фасаді будівлі чи споруди — див. Еркер.

Література

Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 297.
Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва; Головкиївархітектура, 2002. С. 250.
Тарас Я. Українська сакральна дерев'яна архітектура: словник-довідник. Львів : Інститут народознавства НАН України, 2006. С. 244.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Ліхтар (архітектура) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ліхтар (архітектура) (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 12.02.2025