Балюстрада
Балюстра́да (фр. balustrade, від італ. balaustrata, від грец. βαλαύστιον — квітка граната) — невисока наскрізна огорожа балконів, галерей, дахів, лоджій, сходів, терас у вигляді ряду фігурних стовпчиків (балясин), з’єднаних зверху плитою, балкою, поруччями.
Характеристика
Внизу балюстрада спирається на власний профільований цоколь. Довгу балюстраду через однакові проміжки розділяють тумби, які можуть увінчувати вазами, скульптурами, обелісками.
Балюстрада є антропометричною архітектурною формою: її висота завжди відповідає фізичним розмірам людини. На відміну від колони чи інших елементів архітектурного ордера, не змінюється залежно від загальних розмірів споруди.
Балюстради виконують з каменю, бетону, цегли, дерева, металу, в інтер'єрах — з гіпсу, алебастру.
Основним елементом балюстради є балясина чи баляса — невисокий круглий стовпчик, що підтримує поруччя. Має веретеноподібний профіль із перехватами. У класичній ордерній архітектурі балясини іноді виконували у вигляді колонок тосканського, доричного, коринфського ордерів. В архітектурі бароко та історизму балясини могли бути квадратними в плані.
В архітектурі українського модерну застосовували балясини у формі куманців (керамічних фігурних посудин). Це винахід архітектора В. Г. Кричевського (балюстрада парадних сходів в інтер’єрі будинку Губернського земства у Полтаві ).
Література
- Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 42.
- Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва ; Головкиївархітектура, 2002. С. 50.
- Клименюк Т., Проскуряков В., Ковальчук Х. Ілюстрований словник архітектурних термінів. 3-тє вид., допов. і перероб. Львів : Львівська політехніка, 2019. С. 134.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Балюстрада // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Балюстрада (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 13.01.2021
